ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/706/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 (колегія суддів: Олексюк Г.Є. - головуючий, Гудак А.В., Маціщук А.В.)
за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в особі: 1) Житомирської обласної державної адміністрації; 2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Укрриба"
про припинення права постійного користування, скасування державного акту, скасування запису про реєстрацію державного акту, зобов`язання повернути земельну ділянку
за участю: прокурора: Голуб Є.В. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (далі - позивач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - позивач-2) з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (далі - відповідач) про припинення права постійного користування 8 земельними ділянками. Позовні вимоги судом першої інстанції було роз`єднано, виділено в окремі провадження. В даній справі розглядаються позовні вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою, розташованою на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі, скасування відповідного державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою, виданого Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, скасування запису про реєстрацію Державного акту на право постійного користування відповідною землею, зобов`язання відповідача повернути Житомирській обласній державній адміністрації визначену земельну ділянку водного фонду.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державне підприємство, якому було надано земельну ділянку в постійне користування припинилось, а відповідач, що утворився після приватизації державного підприємства, відповідно до приписів земельного законодавства не має права на отримання земельної ділянки в постійне користування, тому така земельна ділянка підлягає поверненню позивачу-1, який здійснює правомочності власника цієї земельної ділянки.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.12.2010 позов задоволено.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з припиненням діяльності державного підприємства (Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства) право постійного користування припиняється і в порядку правонаступництва до нової (новоствореної, реорганізованої) особи не переходить. Відповідач не є підприємством державної або комунальної власності, тому на нього не поширюється дія статті 92 Земельного кодексу України щодо права постійного користування земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка є землею державної форми власності, тому підлягає поверненню позивачу-1. Інші позовні вимоги є похідними, тому також підлягають задоволенню. Прокурором обґрунтовано підстави представництва, оскільки ним доведено неналежне здійснення своїх повноважень у спірних правовідносинах уповноваженим органом, що підтверджується направленням прокурором позивачам листів з інформуванням про виявлені правопорушення, що не призвело до подання ними позовів самостійно протягом тривалого часу. Позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 це рішення суду першої інстанції скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції. Позов задоволено частково, постановлено повернути відповідачем позивачу-1 до земель державної власності земельну ділянку водного фонду, в іншій частині позову відмовлено.
2.4. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство без державної частки є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою, автоматичне переоформлення прав землекористування законодавством не передбачено. Вимога до відповідача про припинення права користування задоволенню не підлягає, оскільки заявлено до відповідача, який такого права не має, і який не отримав його у порядку правонаступництва. Вимоги про скасування державного акту на право постійного користування та запису про його реєстрацію також не підлягають задоволенню, оскільки він був законно виданий державному підприємству, правонаступником якого відповідач не є з урахуванням того, що право постійного користування земельною ділянкою припинилось з припиненням діяльності державного підприємства. Відповідач користується земельною ділянкою державної форми власності безпідставно, відповідач не є правонаступником державного підприємства, тому земельна ділянка має бути повернута позивачу-1.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи
3.1. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу-1 земельну ділянку та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
3.2. В скарзі позивач посилається на те, що судами неправильно були застосовані норми матеріального права і не були враховані правові позиції щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду, а саме в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, в постанові Великої Палати Верховного суду від 23.05.2020 у справі № 179/1043/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 914/748/19. В скарзі відповідач зазначає, що судами не було враховано, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення юридичної особи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права.
3.3. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на законність висновків суду.
4. Мотивувальна частина
4.1. Відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
4.2. Як встановлено судами, рішенням Ружинської районної ради народних депутатів від 16.12.1994 в постійне користування Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству передано земельну ділянку водного фонду, зокрема площею 119,3 га на території Вербівської сільської ради (державний акт на право постійного користування серія ЖТ 05-5 № 000010, зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користувачі землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 12 від 22.12.1994).
4.3. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №32-ДП від 15.02.1996 прийнято рішення про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства.
Відповідно до Законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" і наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області № 70-ВАТ від 30.07.1999 в ході проведення приватизації на базі Житомирського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства створено СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство".
Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства від 30.03.1999 до статутного капіталу СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (СВАТ "Житомиррибгосп") не увійшло державне майно - об`єкти, які підлягають приватизації, зокрема ставки та гідротехнічні споруди. Підтвердженням цього є акт оцінки цілісного майнового комплексу, затверджений заступником начальника Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.03.1999 та план приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затверджений заступником начальника Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 28.11.1999.
Відповідно до інформації Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.06.2000 у переліку нерухомого майна, яке передано у власність СВАТ "Житомиррибгосп", відсутні земельні ділянки, водні об`єкти (ставки) та гідротехнічні споруди.
4.4. Гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України. На виконання вказаного наказу 22.08.2003 гідротехнічні споруди СВАТ "Житомиррибгосп" передано ДП "Укрриба", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 22.08.2003 з додатком. В подальшому ДП "Укрриба" вказані гідротехнічні споруди передано в оренду СВАТ "Житомиррибгосп" на підставі укладеного договору.
4.5. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 15.05.2003 № 289 процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп" був завершений.
З 23.01.2012 СВАТ "Житомиррибгосп" реорганізовано шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ТДВ "Житомиррибгосп").
СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп" використовує до цього часу вищевказану земельну ділянку водного фонду на території Ружинського району на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який видавався Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству 22.12.1994.
4.6. Відповідно до статуту ТДВ "Житомиррибгосп" вказане товариство створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення СВАТ "Житомиррибгосп" та є правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Житомиррибгосп".
Згідно даних наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТДВ "Житомиррибгосп" зареєстроване 23.01.2012.
СВАТ "Житомиррибгосп" згідно даних наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано 30.07.1999 на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації № 283 від 30.07.1999.
Згідно інформації Регіонального відділення ФДМУ в Житомирській області від 31.05.2019 № 03/1347 з дати реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" 30.07.1999 Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство припинене.
За інформацією Бердичівського управління ГУ ДФС Житомирській області згідно бази даних за кодом ЄДРПОУ 00476843 рахується СВАТ "Житомиррибгосп" та його правонаступник ТДВ "Житомиррибгосп".
4.7. Суд першої інстанції застосовуючи до спірних правовідносин положення пункту "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України виходив з того, що Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство припинено в результаті реорганізації (шляхом перетворення) у СВАТ "Житомиррибгосп", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься наказ Регіонального відділення ФДМУ №70-ВАТ "Про створення акціонерного товариства" та розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації № 283 від 30.07.1999.
Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржену постанову та застосовуючи до спірних правовідносин положення пункту "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України виходив з того, що перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство без державної частки є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою, а автоматичне переоформлення прав землекористування законодавством не передбачено.
При цьому суди обох інстанцій вказали, що пунктом "в" частини 1 статті 141 вказаного кодексу визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
4.8. І суд першої, і суд другої інстанції вирішили, що відповідач як особа недержавної і некомунальної форми власності, у яку було перетворене в процесі приватизації державне підприємство, що мало на праві постійного користування земельну ділянку, не може продовжувати користуватись такою земельною ділянкою без переоформлення.
4.9. Касаційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права не врахуванням висновків щодо їх застосування у подібних відносинах, викладених в постановах Верховного Суду, а саме в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, в постанові Великої Палати Верховного суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 914/748/19.
У постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11 викладено висновок про те, що у частині 1 статті 141 Земельного кодексу України наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у пункті "в" цієї частини (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. На думку Верховного Суду України, наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.
Подібні за змістом висновки викладено і у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18.