ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа №815/2178/16
адміністративне провадження №К/9901/27439/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 (головуючий суддя - Лук`янчук О.В., судді - Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпус - 777" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "Корпус-777") до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2015 № 0002902202, № 0002912202, № 0002922202,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпус-777" звернулось до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2015 №0002902202, №0002912202, №0002922202.
Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що висновки акту перевірки за якими прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення, зроблені без достатніх на те фактичних та правових підстав.
Відповідач у письмових запереченнях зазначив, що у ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними. На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки 30.11.2015 № 3807/2203 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Корпус-777", код за ЄДРПОУ 38437144, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2015", на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 Товариству у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.09.2016 апеляційну скаргу Товариства задовольнив та скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2016, прийняв нову, якою адміністративний позов задовольнив.
Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 та залишити у силі постанову суду першої інстанції від 26.07.2016.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання, що суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідив та встановив обставини у справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена відповідними доказами, а подані платником первинні документи не містять відомостей про безпосереднє здійснення їх учасниками даних господарських операцій, рішення прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, тому вони підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надавались.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 01.02.2021 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.02.2021.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17.11.2015 по 23.11.2015 службовими особами згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-УІ (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) та наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 11.11.2015 № 542-п, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Корпус-777" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2015.
За результатами перевірки відповідач склав акт від 30.11.2015 № 3807/2203 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Корпус-777", код за ЄДРПОУ 38437144 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2015", відповідно до висновку якого встановлено, що позивачем, окрім іншого, порушено: пункт 44.1 статті 44, підпункт 138.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого ним завищено витрати операційної діяльності, загалом на суму 8 081 571, 00 грн, у тому числі, за 2014 рік на 8 081 571, 00 грн; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, а саме: занижено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 1 005 352, 00 грн, у тому числі: січень 2014 року в сумі 167 502, 00 грн, лютий 2014 року в сумі 193 317, 00 грн, березень 2014 року в сумі 118 668, 00 грн, квітень 2014 року в сумі 307 624, 00 грн, травень 2014 року в сумі 10 019, 00 грн, липень 2014 року в сумі 26 342, 00 грн, жовтень 2014 року в сумі 109 092, 00 грн, листопад 2014 року в сумі 72 788, 00 грн; завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 610 963, 00 грн за період вересень 2015 року.
На підставі висновків акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.12.2015 № 0002902202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 818 354, 00 грн, з яких за основним платежем - 1 454 683, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 371, 00 грн; № 0002912202, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 610 963, 00 грн; № 0002922202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 256 690, 00 грн, з яких за основним платежем - 1 005 352, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 251 338, 00 грн.
Так, у ході розгляду справи судами встановлено, що підставою для донарахування позивачеві сум податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість слугували висновки відповідача, вказані ним у акті перевірки, про завищення ТОВ "Корпус - 777" податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2014 по 30.09.2015 на суму 1 616 314, 00 грн, у тому числі, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 005 352, 00 грн та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 610 963, 00 грн за вересень 2015 року та витрат на суму 8 081 571, 00 грн за господарськими операціями із ТОВ "Інтехно" та ТОВ "Люкспромсервіс", оскільки операції цими контрагентами не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та іншого, що економічно необхідно для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, який не прийняв до уваги такі доводи відповідача, виходячи з наступного.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Так, підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України встановлено, що витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона) віднесено до складу витрат на збут.
Визначений статтею 138 ПК України перелік витрат не може бути предметом вибіркового використання у процесі оподаткування. Тобто, платник податків під час обчислення об`єкта оподаткування з податку на прибуток повинен враховувати усі, перелічені статтею 138 ПК України витрати, які були понесені ним під час господарської діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.
Отже, необхідною умовою для включення понесених витрат до складу валових витрат є їх реальність та наявність зв`язку цих витрат з господарською діяльністю підприємства. Це означає, що понесення таких витрат повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.
Пункт 138.2 статті 138 ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.
Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Так, пунктом 138.8 статті 138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.