ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 816/791/16
касаційне провадження № К/9901/26425/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - Управління) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 (головуючий суддя - Чалий І.С., судді - Кононенко З.О., Зеленський В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" (далі - Товариство) до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 № 0001131406.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 19.04.2016 № 135/16-31-14-06-08/37710195, на підставі висновків якої Управлінням було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Рум Плюс" щодо оренди обладнання, які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що зазначене обладнання орендувалось позивачем для власних виробничих цілей - з метою надання сервісних робіт (послуг) у відповідності до укладених Товариством договорів з ТОВ "Карпатигаз", СП "Полтавська газонафтова компанія", ТОВ "Полтавська транспортна компанія", ПАТ "Природні ресурси", ТОВ "УКРІСТГАЗ", ТОВ "Сахалінське", що підтверджується відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням того, що: облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва, складена старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві відносно ТОВ "Рум Плюс" не може мати преюдиціального значення і не може використовуватись як доказ порушення вимог податкового законодавства з боку Товариства, оскільки в силу положень частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; згідно нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 24.09.2015 вона підтвердила, що з 02.04.2015 по 08.06.2015 вона була директором ТОВ "Рум Плюс" та ставила свій скорочений або повний підпис; ОСОБА_1 від імені директора ТОВ "Рум Плюс" були підписані лише акти приймання-здачі робіт (послуг)акти приймання-передачі обладнання та рахунок на оплату, а всі інші фінансово-господарські документи були підписані ОСОБА_2 як директором ТОВ "Рум Плюс".
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05.09.2016 у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване ним, що: договори оренди, а також акти приймання-передачі обладнання не містять відомостей про технічні характеристики та вартість обладнання, з огляду на що у суду відсутня можливість встановити обставини щодо того, чи мало право Товариство використовувати орендоване у ТОВ "Рум Плюс" обладнання у власній господарській діяльності та чи охоплюється така можливість отриманими Товариством дозволами Держгірпромнагляду № 078.12.53-11.20.0 та № 083.12.53-11.20.0 щодо права експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки; Товариством не надано доказів транспортування обладнання від орендодавця до орендаря; згідно листа Управління Держпраці у Полтавській області від 21.06.2016 року № 2310/08-11 ТОВ "Рум Плюс" дозволи не видавались, декларації відповідності його матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки за 2015 рік до Управління Держпраці у Полтавській області не подавались; подані Товариством копії договорів з СП "Полтавська газонафтова компанія", ТОВ "Карпатигаз", ТОВ "Полтавська транспортна компанія", ПАТ "Природні ресурси", ТОВ "Укрістгаз" не містять відомостей про конкретний об`єкт на якому позивач повинен виконати сервісні роботи, а також відсутнє розмежування договорів, які мають і які не мають відношення до виконання сервісних робіт орендованим у ТОВ "Рум Плюс" обладнанням, а надані на виконання зазначених договорів первинні документи взагалі не містять відомостей про використання саме того обладнання, про оренду якого у ТОВ "Рум Плюс" стверджує Товариство.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.11.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 № 0001131406.
Увалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, господарські операції між позивачем та ТОВ "Рум Плюс" були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю; результати придбаних у ТОВ "Рум Плюс" послуг щодо оренди обладнання були використані Товариством в процесі здійснення господарської діяльності, а саме - використані у наданні послуг кінцевим контрагентам-замовникам; відповідно до умов пункту 3.5 договору, укладеного з ТОВ "Рум Плюс", транспортування обладнання здійснювалось орендодавцем та за його рахунок; Товариством були надані товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт транспортування орендованого обладнання з бази Товариства до відповідної свердловини, де й проводились подальші роботи для замовників; в матеріалах справи наявні плани робіт по освоєнню чи інтенсифікації свердловин, технічні завдання на проведення робіт, з яких вбачається, що саме орендоване у ТОВ "Рум Плюс" обладнання було використане Товариством для виконання робіт для замовників.
Управління оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: Товариством не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування обладнання від орендодавця до орендаря; специфіка перелічених у пункті 6.7 договору робіт (монтаж, нагляд, завантаження) свідчить про їх належність власнику (орендар виконує лише експлуатацію обладнання) і обов`язковість, тоді як згідно поданої у 2015 році ТОВ "Рум Плюс" звітності останнє не декларувало основних засобів, а відпрацювання первинних документів податкового обліку також не дає підстав для висновку щодо придбання/оренди ТОВ "Рум Плюс" обладнання, яке за описаними вище договорами підлягало передачі в оренду Товариству; згідно наданих 29.05.2015 ОСОБА_1 пояснень, вона не має відношення до діяльності ТОВ "Рум Плюс", фактично ніколи не була його директором, засновником або головним бухгалтером, з урахуванням того, що згідно реєстраційних документів(із внесеними до них змінами) ОСОБА_1 значилася директором ТОВ "Рум Плюс" у періоді з 06.04.2016 по 11.06.2015, тоді як Прізвище та ініціали, а також прізвище та ініціали, а також підпис зазначеної особи вказано у податкових накладних від 31.03.2015 № 331089 (оренда насосного агрегату) на суму податку на додану вартість 23121,00 грн. та від 30.04.2015 № 430077 (оренда насосного агрегату) на суму податку на додану вартість 10276,00 грн., виписаних ТОВ "Рум Плюс" на адресу Товариства; в матеріалах справи відсутні докази наявності у Товариства та ТОВ "Рум Плюс" декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці та промислової безпеки, а також дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін з підстав того, що: Товариство не приймало участі у транспортуванні обладнання від орендодавця до орендаря, а тому не вимагало у ТОВ "Рум Плюс" товарно-транспортних накладних; послуги, передбачені пунктом 6.7 договору, орендодавцем не надавалися, оскільки Товариство має у штаті достатню кількість персоналу, який має відповідну кваліфікацію для проведення монтажу, демонтажу та обслуговування обладнання; податковий орган не довів належними та допустимими доказами факту відсутності у ТОВ "Рум Плюс" основних засобів, зокрема, обладнання, яке було передане в оренду Товариству; Управлінням не було надано вироків суду, що набрали законної сили, про те, що ТОВ "Рум Плюс" здійснювало фіктивну діяльність.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.01.2021 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 26.01.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Управління провело позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Гранд Прайс" за грудень 2014 року, ТОВ "Рум Плюс" за лютий-квітень 2015 року, ТОВ "ДЗС" за травень 2015 року, ТОВ "Гесада-комппані`за грудень 2015 року, ТОВ "Етек сервіс" за липень 2015 року та правомірності їх відображення в податковій звітності, результати якої оформлені актом від 19.04.2016 № 135/16-31-14-06-08/37710195, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: статей 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 33397,00 грн., у тому числі: за березень 2015 року - 23121,00 грн., за квітень 2015 року - 10656,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по господарських операціях щодо оре6нди обладнання у ТОВ "Рум Плюс", оскільки: відповідно до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, складеної старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві відносно ТОВ "Рум Плюс" встановлено, що ТОВ "Рум Плюс" зареєстроване (перереєстроване) та провадить фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників, оскільки згідно наданих 29.05.2015 ОСОБА_1 пояснень, вона не має відношення до діяльності ТОВ "Рум Плюс", фактично ніколи не була його директором, засновником або головним бухгалтером, ніколи не виготовляла та не підписувала будь-яких документів від імені зазначеного товариства, тоді як згідно реєстраційних документів (із внесеними до них змінами) ОСОБА_1 значилася директором ТОВ "Рум Плюс" у періоді з 06.04.2016 по 11.06.2015, прізвище та ініціали, а також підпис зазначеної особи вказано у податкових накладних від 31.03.2015 № 331089 (оренда насосного агрегату) на суму податку на додану вартість 23121,00 грн. та від 30.04.2015 № 430077 (оренда насосного агрегату) на суму податку на додану вартість 10276,00 грн., виписаних ТОВ "Рум Плюс" на адресу Товариства.
На підставі висновків акта перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення № 0001131406 від 29.04.2016, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 33397,00 грн. - за основним платежем, 8349,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.