ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2021 року
м. Київ
справа №630/832/16-а
адміністративне провадження №К/9901/45710/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Державного підприємства "Слобожанське" до Люботинської міської ради Харківської області, треті особи: Виробниче управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Товариство риболовів-любителів Верхнього Старолюботинського ставка, про визнання рішення протиправним та його скасування, за касаційною скаргою Державного підприємства "Слобожанське" на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чалого І.С., П`янової Я.В., Зеленського В.В. від 10.10.2017,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року Державне підприємство "Слобожанське" (далі по тексту також ДП "Слобожанське", Підприємство, позивач) звернулося з позовом до Люботинської міської ради Харківської області (далі по тексту також Міська рада, відповідач), треті особи: Виробниче управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Товариство риболовів-любителів Верхнього Старолюботинського ставка, у якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 03 лютого 2017 року, просило визнати протиправним та скасувати рішення ХІІ сесії ХХІ скликання Люботинської міської ради Харківської області від 25.12.1992 "Про вилучення земель із користування господарств радгоспів" в частині пункту 1.4 та пункту 2, які стосуються Державного підприємства "Слобожанське" (далі - спірне рішення).
2. У позові наводились аргументи про те, що на підставі постанови Ради міністрів УСРР № 732 від 23.06.1969 було створено Дослідне господарство "Комунар" як експериментальна база "Комунар", а на підставі наказу по Українській академії аграрних наук України №292 від 03.12.1991 перейменовано на дослідне господарство "Комунар" та являється експериментально-виробничою базою Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського. Постановою Кабінету Міністрів України №815 від 13.06.2002 "Про передачу дослідного господарства "Комунар" до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації" зазначене підприємство передано до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації. Державне підприємство "Слобожанське" (колишнє найменування ДСП "Комунар") є користувачем суміжною до м. Люботин Харківської області земельної ділянки відповідно до Державного акту на постійне користування земельною ділянкою серії ХР-25-07-000343, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60 від 10.10.1994. Під час проведення інвентаризації земель, що знаходяться в постійному користуванні підприємства, позивач дізнався з листа Люботинської міської ради Харківської області від 28.10.2016 про те, що частину земель було вилучено на підставі рішення міської ради ХІІ сесії ХХІ скликання Люботинської міської ради Харківської області від 25.12.1992 "Про вилучення земель із користування господарств радгоспів". З таким рішенням позивач не погоджувався з тих підстав, що діючі на момент прийняття міською радою рішення норми Земельного кодексу України не допускали вилучення земель сільськогосподарських науково-дослідних установ для несільськогосподарських потреб.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Люботинського міського суду Харківської області від 13.06.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ХІІ сесії ХХІ скликання Люботинської міської ради Харківської області від 25.12.1992 "Про вилучення земель із користування господарств радгоспів" в частині пункту 2 щодо вилучення з Дослідного господарства "Комунар" землі під водою (ставок) площею 20,1 га. В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Люботинською міською радою народних депутатів Харківської області, при прийнятті оскаржуваного рішення, не були дотримані вимоги Земельного кодексу України 1990 року щодо наявності згоди землекористувача, а також не були враховані обставини виникнення у позивача прав землекористувача та їх існування станом на 25.12.1992.
5. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 прийняту судом першої інстанції постанову скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду.
6. Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з цією позовною заявою з пропуском строку, встановленого процесуальним законом, і не навів поважних підстав для його поновлення.
7. В обґрунтуванні таких висновків апеляційний суд зазначав, що Державне підприємство "Слобожанське" є правонаступником Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар", утвореного в результаті реорганізації Дослідного господарства "Комунар".
8. Згідно постанови Кабінету міністрів України №815 від 13.06.2002 дослідне господарство "Комунар" передано зі сфери управління Української академії аграрних до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації.
9. Апеляційний суд звертав увагу на пункт З наказу Міністерства фінансів України "Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних остей, грошових коштів і документів та розрахунків" №69 від 11.08.1994 (далі - Інструкція по інвентаризації), діючої час передачі ДСП "Комунар" до сфери управління іншого державного органу, проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства; ліквідації (реорганізації) підприємства. У випадках, коли проведення інвентаризації є обов`язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству.
10. На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДСП "Комунар" повинно було дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів під час передачі останнього до сфери управління іншого органу та реорганізації в червні 2002 року.
11. На підставі вищезазначеного, колегія судів апеляційного суду дійшла висновку про безпідставний характер доводів позивача про виявлення оскарженого рішення Люботинської міської ради від 25.12.1992 в жовтні 2016 року, оскільки Підприємство є правонаступником ДСП "Комунар", яке, в свою чергу, зобов`язано було проводити інвентаризацію всіх своїх прав та зобов`язань в 2002 році та було обізнано про вилучення у нього земель оскаржуваним рішенням.
12. З урахуванням наведеного, а також зважаючи на ненадання доказів відсутності зобов`язання по проведенню інвентаризації ДСП "Комунар" під час його реорганізації та переведення до сфери управління іншого державного органу, апеляційний суд дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом без поважних причин і наявності, у зв`язку з цим, підстав для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Як вбачається з встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, відповідно до наявної у матеріалах справи копії статуту Дослідного господарства "Комунар", затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів №469 від 27.03.1992, Дослідне господарство "Комунар" було створено на підставі постанови Ради міністрів УСРР №732 від 23.06.1969 як експериментальна база "Комунар", а на підставі наказу по Українській академії аграрних наук України № 292 від 03.12.1991 перейменовано на дослідне господарство "Комунар". В пункті 1.2. цього Статуту зазначено, що дослідне господарство "Комунар" являється сільськогосподарським підприємством, що є експериментально-виробничою базою Української науково-дослідного інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського.
15. 25 грудня 1992 року Люботинською міською радою народних депутатів було прийнято рішення про вилучення земель із користування господарств радгоспів. Зокрема, у пункті 1.4. цього рішення вказано про вилучення з дослідного господарства "Комунар" орної землі площею 96,8 га, а в пункті 2 цього ж рішення про вилучення інших сільськогосподарських угідь з дослідного господарства "Комунар" площею 92,9 га, в тому числі: сіножати - 35,7 га, пасовища - 14,7 га, ліси - 18,2 га, під водою (ставок) - 20,1 га, болота - 4,2 га.
16. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею №ХР-25-07-000343 від 10.10.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №60, Дослідному господарству "Комунар" було надано в постійне користування 1820,90 га землі в межах згідно з планом землекористування. Те, що вказаний державний акт обліковується та являється дійсним, підтвердило Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в своєму листі від 10.03.2017.
17. Також суди встановили, що за повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 10.03.2017, в Управлінні Держгеокадастру у Харківському районі Харківській області обліковується проект землеустрою експериментальної бази "Комунар" (ДГ "Комунар"), розроблений в 1986 році республіканським проектним інститутом по землеустрою "Укрземпроект", Харківська філія.
18. З метою отримання державного акту на право постійного користування землею Дослідним господарством "Комунар" було отримано від Харківської філії інституту по землеустрою технічний звіт про корегування картографічних матеріалів минулих років по землекористуванню, розроблених в 1986 році.
19. На підставі постанови Кабінету Міністрів України №815 від 13.06.2002 цілісний майновий комплекс дослідного господарства "Комунар" був переданий з сфери управління Української академії аграрних наук України до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації.
20. Згідно зі Статутом, затвердженим розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації №144 від 22.04.2016, позивач являється правонаступником Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар", утвореного в результаті реорганізації Дослідного господарства "Комунар" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського" на підставі розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації №692 від 30.12.2005.
21. За наявною в розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Харківській області статистичної звітності форми 6-зем станом на 01.01.2016 за позивачем на території Люботинської міської ради Харківської області обліковується землекористування в складі 472,95 га, до яких входять в тому числі водні об`єкти площею 19,2344 га.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги наводяться аргументи про те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву Підприємства за письмовим і заздалегідь підготовленим клопотанням відповідача, вислухав лише усну думку представника позивача, не надавши йому можливості належним чином ознайомитись із аргументами, наведеними Міською радою в поданому нею клопотанні, та подати обґрунтований відзив на нього.
23. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції, вирішуючи вищезгадане клопотання, фактично прийняв до уваги лише доводи Міської ради і поставив його, як учасника справи, у нерівне становище.
24. Окрім цього, скаржник вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на пункт 3 Інструкції по інвентаризації, оскільки, на думку скаржника, відповідно до пунктів 1, 7 цієї ж інструкції, а також частин першої, другої статті 10 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", здійснюючи інвентаризацію активів і зобов`язань, посадові особи підприємства фізично не можуть займатись пошуком, прийнятих невідомими особами, щодо такого майна (вилучення, передача у розпорядження іншим особам) зважаючи, що коло таких осіб взагалі невідомо і за умови, що такі активи і зобов`язання фактично є у наявності та підтверджуються даними бухгалтерського обліку підприємства.
25. У касаційній скарзі Підприємство, ураховуючи вищенаведене, наполягає на тому, що про порушення своїх прав дізналось саме у жовтні 2016 року з моменту отримання від Міської ради відповідного листа з копією спірного рішення, а тому до цього часу не мало жодної можливості дізнатися про такі дії та рішення відповідача.
26. Скаржником зазначаються й мотиви стосовно правильності, на його думку, висновків суду першої інстанції, викладених у прийнятій цим судом постанові по суті спору, а тому ДП "Слобожанське" вважає, що постановлена апеляційним судом ухвала не відповідає закону і підлягає скасуванню, тоді як судове рішення, ухвалене Люботинським міським судом Харківської області, про часткове задоволення позову, необхідно залишити в силі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній станом на момент звернення Підприємства до суду з цим позовом, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (стаття 100 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 12.12.2017).
29. Колегія суддів враховує, що станом на час касаційного розгляду цієї справи у Верховному Суді питання, пов`язані з строком звернення до адміністративного суду і наслідки пропущення таких строків, урегульовані статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, викладеного у новій редакції з 15.12.2017, однак правове регулювання вищевказаних питань внаслідок таких законодавчих змін, суттєво не змінилося.
30. Так, за приписами частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
31. Згідно ж з положеннями частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у вищевказаній редакції, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
32. Отже, питання, пов`язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду і наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано відповідними положеннями процесуального закону.
33. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
34. При цьому, колегія суддів зауважує, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
35. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
36. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
37. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
38. Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
39. Такі докази повинні бути ретельно досліджені судом при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а доводам і обставинам, наведеним в обґрунтуванні поважності підстав для поновлення вказаного строку повинна бути надана належна правова оцінка.
40. Лише дотримання вищевказаних умов може свідчити про відповідність судового рішення, ухваленого судом, в тому числі за наслідком вирішеного ним питання про наявність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, критеріям законності та обґрунтованості.
41. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Дослідне господарство "Комунар" було створено на підставі постанови Ради міністрів УСРР №732 від 23.06.1969 як експериментальна база "Комунар", а на підставі наказу по Українській академії аграрних наук України № 292 від 03.12.1991 перейменовано на дослідне господарство "Комунар".