ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа №806/3075/17
адміністративне провадження №К/9901/25880/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Полотнянка Ю.П., суддів: Драчук Т.О., Сушка О.О.) у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (далі - Управління ДАБІ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови і припису, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії, визнати протиправними та скасувати постанову і припис.
На обґрунтування позову зазначив, що Управлінням ДАБІ було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за результатами якої складно акт від 06.04.2017. На підставі вказаного акта було винесено припис № 17/к та постанову 1006-7-17/1060/17 від 13 квітня 2017 року, якою на позивача накладено штраф у сумі 28 800 грн. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для винесення постанови і припису, а тому просить визнати протиправними дії щодо їх винесення та дії щодо внесення до акта завідомо неправдивих відомостей, крім того просить визнати протиправними та скасувати припис та постанову № 17/к та постанову 1006-7-17/1060/17.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 14 лютого 2018 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправними та скасував припис Управління ДАБІ №17-к від 6 квітня 2017 року та постанову Управління ДАБІ №10-Ю,1006-7-17/1060/17 від 13 квітня 2017 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 зведена не капітальна споруда, як зазначено відповідачем у документах, складених на підставі проведеної перевірки, а тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності, яка виготовлена з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, встановлена тимчасово, без улаштування фундаменту. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що посадові особи відповідача виключно шляхом проведення візуального огляду безпідставно встановили наявність фундаменту та віднесли тимчасову споруду до капітальних споруд, які потребують отримання дозвільних документів на будівництво.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем виконані будівельні роботи з будівництва дерев`яних будівель на стовпчастих, малозаглиблених фундаментах.
Послався на те, що згідно з Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Наказ № 244) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Стаціонарна тимчасова споруда - це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м.
Однак, одна із збудованих позивачем будівель є одноповерховою спорудою з мансардою, прямокутної форми з розмірами в плані: 14,35х8,6=123,41 м кв., а інша - одноповерховою спорудою, прямокутної форми з розмірами в плані: 11,4х8,4=95,76 м кв., що свідчить про непідпадання вказаних будівель під визначення тимчасової споруди, яка повинна мати площу до 30 м кв.
При цьому, згідно з вимогами п.п. 2.26, п.п. 2.28 Наказу № 244 основною характеристикою тимчасової споруди є можливість змінити її місця розташування шляхом перенесення в інше тимчасове місце у разі необхідності.
Однак, зазначені будівлі позивача є нерухомим майном, які неможливо в будь-який спосіб перемітити без їх знецінення, що також свідчить про те, що збудовані позивачем об`єкти не відносяться до тимчасових споруд.
З урахуванням зазначених обставин, суд зазначає, що відповідач діяв у межах та у спосіб визначений Законом, правомірно застосував санкції за невиконання суб`єктом містобудування вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 вересня 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У скарзі зазначає, що постанова апеляційного суду ухвалена 08 серпня 2019 року, тоді як розгляд справи та ухвалення судового рішення відбулися 06 серпня 2019 року, що, на думку скаржника, свідчить про те, що зазначені суперечності змісту судового рішення вказують на відсутність відображення таким рішенням дійсного стану речей та подій адміністративного процесу, що є самостійною причиною для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, посилається на те, що оскаржувана постанова ухвалена суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу у зв`язку із тим, що станом на 08 серпня 2019 року не існувало ні колегії, ні судового розгляду.
Зазначає, що стороною у справі був прокурор, водночас в судовому засіданні 06 серпня 2019 року судом не з`ясовано причини неявки прокурора.
Йдеться у скарзі також і про те, що судом не досліджено зібрані у справі докази, зокрема експертний висновок, що складений в межах господарського процесу, згідно з яким об`єкти, споруджені ФОП ОСОБА_1 є тимчасовими спорудами.
У справі призначалася судова будівельно-технічна експертиза, проте з невідомих причин судом перейдено до розгляду справи по суті.
Відповідач в акті перевірки посилається на невідому довідку ТОВ "ЛД-ЛН", яка відносить об`єкт будівництва до 1 категорії складності, проте жодної довідки відповідачем не пред`являлося, що свідчить про те, що даний акт є недопустимим доказом.
Також зазначає, що майно позивача розташоване на орендованій земельній ділянці лісогосподарського призначення, яка є земельною ділянкою з особливим режимом використання і такий режим встановлюється Лісовим кодексом України, а Наказ № 244 не поширюється на правовідносини щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на землях із особливим режимом використання.
У відзиві на касаційну скаргу Управління ДАБІ просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Управлінням ДАБІ було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 06.04.2017.
Згідно з цим актом, на частині земельної ділянки переданій ФОП ОСОБА_1 у тимчасове платне користування виконуються роботи з будівництва дерев`яних споруд на стовпчатих фундаментах, зокрема на час перевірки збудовано три таких споруди та безпосередньо виконуються роботи по зведенню четвертої. Вказані обставини стали підставою для висновку, що ФОП ОСОБА_1 виконує будівельні роботи без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
На підставі вказаного акта відповідачем 06.04.2017 було винесено припис № 17/к про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та складено протокол від 06.04.2017 про порушення у сфері містобудівної діяльності, за наслідками розгляду якого було винесено постанову №1006-7-17/1060/17 від 13 квітня 2017 року, якою на позивача, за порушення відображені у акті від 06.04.2017, накладено штраф у сумі 28 800 грн.
Не погоджуючись із приписом № 17/к про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постановою №1006-7-17/1060/17 від 13 квітня 2017 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VІ), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
У частині першій статті 41 Закону № 3038-VI визначено поняття, за яким державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності та у визначених законодавством випадках проводить перевірки відповідності підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються під час будівництва об`єктів, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі - Порядок № 698), основними завданнями нагляду є, зокрема, скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів. Пунктом 5 даного Порядку визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
Частиною четвертою статті 28 Закону № 3038-VI встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Нормативно-правовим документом, який регулює розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068; далі - Порядок № 244).
Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда (далі - ТС) торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив`язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.