Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 320/3486/19
провадження № 51-2456 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Чагарного М. П.,
в режимі відеоконференції:
захисника Кочевої І. В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Каталіна В. В. та Кочевої І. В., які діють в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080000000006, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Вирішено цивільний позов, питання процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 06 січня 2019 року, приблизно о 16:20 год, керуючи автомобілем "Audi A4" д.р.н. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі "Харків - Сімферополь", з боку м. Харкова в напрямку м. Сімферополя, в районі 386 км+700 м, на території Мелітопольського району Запорізької області, порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, не обрав безпечну швидкість руху, допустив занос керованого ним автомобіля, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем "ChevroletLacetti" д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в зустрічному його напряму руху та в якому перебували дружина та двоє малолітніх дітей. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 від отриманих травм загинула на місці пригоди, а водій ОСОБА_2 та малолітні ОСОБА_4, 2016 р.н., і ОСОБА_5, 2018 р.н., отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, з якими були госпіталізовані.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах захисники Каталін В. В. і Кочева І. В. просять судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Як на підставу для прийняття такого рішення вказують, що судами під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 порушені норми процесуального права, оскільки обвинувальний акт не відповідав вимогам КПК України, з огляду на некоректне формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України. Крім того, зазначають, що місцевим судом було збільшено обсяг обвинувачення, що є порушенням норм процесуального права. Стверджують про порушення норм кримінально процесуального права під час дослідження доказів, що, на думку захисників, було проявом упередженого ставлення суду до засудженого. Також зазначають, що судами в повній мірі не враховано, що засуджений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення з необережності, вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину та щиро розкаявся, а також те, що засуджений має на утримані непрацездатну матір похилого віку, частково, добровільно відшкодував завдану шкоду, що на думку захисників, є обставинами, які пом`якшують покарання.
Під час касаційного розгляду захисник Кочева І. В. підтримала свою касаційну скаргу та захисника Каталіна В. В., просила їх задовольнити та скасувати судові рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 підтримав подані касаційні скарги захисників та просив їх задовольнити, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпілий у своїх запереченнях на касаційні скарги захисників вважає, що вони не підлягають задоволенню, а судові рішення просить залишити без зміни.
Під час касаційного розгляду прокурор вважав за необхідне касаційні скарги захисників залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданих касаційних скаргах захисники порушують питання щодо неповноти досудового розслідування та судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_1 .
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
За нормами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.