Постанова
іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 738/2151/19
провадження № 51-3217км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Макаровець А.М.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Демченка Я.О., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 7 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270170000443, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Менського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 310 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 309 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК.
За вироком суду ОСОБА_1 на початку травня 2019 року на власній присадибній ділянці, що на АДРЕСА_1 , незаконно посіяв і вирощував до 17 вересня 2019 року 17 рослин конопель. Під час обшуку господарства ОСОБА_1 на присадибній ділянці було виявлено та вилучено 17 вищевказаних рослин, які відповідно до висновку експерта № 949 (х) від 24 вересня 2019 року належать до рослин роду коноплі та містять у своєму складі психоактивний компонент канабісу - тетрагідроканабінол.
Крім того, ОСОБА_1 влітку 2019 року на своїй присадибній ділянці назбирав рослини коноплі, які переніс до власного господарства, де виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 3456,6 г, що є особливо великим розміром, та який незаконно зберігав без мети збуту до 17 вересня 2019 року на території власного господарства.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 7 квітня 2020 року вирок Менського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишенобез змін.
Вимоги касаційних скарг і узгоджені доводи осіб, які їх подали
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 7 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону. Вказує, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не зазначив в ухвалі підстав, на яких визнав необґрунтованими наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Стверджує, що суд першої інстанції не навів конкретних обставин, які давали б підстави для застосування до ОСОБА_1 правил ст. 75 КК. Зазначає, що з огляду на особливо великий розмір вилученого в ОСОБА_1 особливо небезпечного наркотичного засобу суд першої інстанції безпідставно врахував як пом`якшуючу покарання засудженого обставину його щире розкаяння. А оскільки останній при цьому ніде не працював, попри свій молодий вік і за місцем проживання характеризувався задовільно, рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням не сприятиме досягненню мети покарання та є недостатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів. Прокурор наголошує, що на всі вищезазначені обставини в апеляційній скарзі наводилися доводи, проте апеляційний суд не дав їм належної оцінки.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О.О. підтримала касаційну скаргу прокурора Демченка Я.О., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просила задовольнити її, скасувавши ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 7 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 та призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі прокурор не заперечує правильності юридичної оцінки злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК. Вважає, що висновок суду першої інстанції про застосування до засудженого ст. 75 КК є неправильним. Вказує на істотне порушення кримінального процесуального закону, яке допущено судом апеляційної інстанції, а саме на порушення вимог ст. 419 КПК щодо обов`язковості зазначення в ухвалі суду апеляційної інстанції підстав, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.
Так, апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, в якій ставилося питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_1 та ухвалення нового вироку, яким пропонувалося призначити винуватому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, дійшов висновку,що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню.
Згідно з приписами ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За правилами ст. 65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.