Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 727/950/20
провадження № 51-4290ск20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Макаровець А.М.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Чернівецької
місцевої прокуратури Стефаника М.М. на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 9 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260040000087, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді виправних робіт: за ч. 1 ст. 125 КК - на строк 6 місяців з відрахуванням 20 відсотків заробітку в дохід держави, за ч. 1 ст. 186 КК - на строк 1 рік з відрахуванням 20 відсотків заробітку в дохід держави, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на строк 1 рік з відрахуванням 20 відсотків заробітку в дохід держави.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком 14 січня 2020 року близько 14:00 ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в ході конфлікту, що виник у нього з ОСОБА_2 на першому поверсі приміщення ПВНЗ "Буковинський університет", що на вул. Дарвіна, 2-А в м. Чернівцях, умисно завдав останній одного удару рукою в праву частину живота, чим згідно з висновком експерта №54 екс від 15 січня 2020 року заподіяв потерпілій тілесне ушкодження у вигляді синця, розташованого на передньо-боковій поверхні живота справа, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Одразу ж після вчинення вищевказаних дій в ОСОБА_1 виник раптовий умисел на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 з корисливих мотивів, і він відкрито з підвіконня, розташованого на першому поверсі вказаного університету, викрав мобільний телефон потерпілої марки "Samsung Galaxy A10S" в чохлі із сім-карткою, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 3920 грн. Потерпіла намагалася зупинити ОСОБА_1, коли той направився до виходу, проте останній з метою уникнення затримання відштовхнув її і втік.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 9 червня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано в частині його засудження за ч. 1 ст. 186 КК із закриттям кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Виключено з вироку вказівку суду про призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді виправних робіт на строк 6 місяців з відрахуванням 20 відсотків заробітку в дохід держави. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узгоджені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 9 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що рішення апеляційного суду в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186 КК є незаконним і необґрунтованим у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не мав умислу на відкрите заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, а діяв з метою забезпечення повернення власного телефону, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що в матеріалах провадження відсутні дані про те, що засуджений діяв з метою відновлення свого порушеного права щодо повернення власного телефону, а також про те, що телефон ОСОБА_1 знаходився в потерпілої ОСОБА_2 і засуджений міг пред`являти до неї будь-які претензії матеріального характеру. Водночас про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, свідчать зібрані та надані суду органом досудового розслідування належні й достатні докази, яким суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 94, 370, 419 КПК не дав належної оцінки.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О.О. підтримала касаційну скаргу прокурора Чернівецької місцевої прокуратури Стефаника М.М., просила задовольнити її, скасувавши ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Частиною 2 передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У касаційній скарзі прокурор не заперечує правильності юридичної оцінки злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції про відсутність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, та про скасування вироку в цій частині є неправильним.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, є обґрунтованими.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі).
Як видно з вироку, суд першої інстанції на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, послався на:
- показання потерпілої ОСОБА_2, яка стверджувала, що засуджений забрав її телефон усупереч її волі. Зі слів потерпілої, вона намагалася відібрати свій телефон, на що ОСОБА_1 її відштовхнув, сказавши, що це був її телефон, а стане його;
- показання засудженого ОСОБА_1 про те, що він дійсно забрав у колишньої співмешканки її телефон, який їй не повернув, а вимушений був віддати працівникам поліції. При цьому засуджений уточнив суду, що будь-яких боргових зобов`язань у них з потерпілою не було;