Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 489/5822/18
провадження № 51-4043 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Гречаної Є.Й. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120181150040003015, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Восход Червоногвардійського району АР Крим, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.
Вирішено цивільний позов потерпілого ОСОБА_2, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 липня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 29 липня 2018 року близько 00:20 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння біля кафе на вул. Генерала Свиридова, поблизу перехрестя з вул. Повздовжня, 10 у м. Миколаєві, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_2, наніс останньому не менше трьох ударів ножем в область живота, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У аналогічних за змістом та вимогами касаційних скаргах, засуджений ОСОБА_1 та його захисник Гречана Є.Й. просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вважають, що всупереч вимогам ст. 337 КПК України, суд вийшов за межі пред`явленого засудженому обвинувачення, оскільки визнаючи останнього винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, засудив ОСОБА_1 за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 у виді ран шиї та лівої вушної раковини, чого в обвинувальному акті зазначено не було. Посилаються на те, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним суперечить точному змісту диспозиції ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки ОСОБА_1 засуджено за умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, чого диспозиція вказаного закону України про кримінальну відповідальність не передбачає. Не погоджуються з ухвалою апеляційного суду та, посилаючись на те, що апеляційний розгляд було здійснено формально, вважають ухвалу такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 підтримав подані стороною захисту касаційні скарги та просив їх задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, вважала, що підстав для задоволення касаційних скарг сторони захисту немає, а тому їх слід залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, в якій вона оспорювала правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовувала неповноту судового розгляду, посилаючись на відсутність у ОСОБА_1 умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, не погоджувалася з оцінкою судом доказів, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.
Апеляційний суд погодився з тим, що винуватість ОСОБА_1, незважаючи на невизнання ним своєї вини у скоєному, підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , даними, які містяться в висновку судово-медичної експертизи № 800 від 10 вересня 2018 року, висновках експертів № 285 від 31 липня 2018 року, № 300 від 08 серпня 2018 року, № 306 від 17 серпня 2018 року, № 376 від 18 вересня 2018 року, даними протоколів: огляду місця події від 29 липня 2018 року, особистого обшуку від 29 липня 2018 року, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 липня 2018 року, від 10 серпня 2018 року, від 15 серпня 2018 року, а також іншими доказами, зміст яких детально відображено у вироку.