Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 336/2977/18
провадження № 51-5824 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Круценко Т.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Козара М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Козара Михайла Володимировича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017080080000689, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Акимовка Рильського району Курської області Російська Федерація, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, 04 грудня 2012 року вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя за ч.3 ст.187, 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, 17 серпня 2016 року звільненого від відбування покарання умовно-достроково,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 04 грудня 2012 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 12 березня 2018 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбуття покарання період попереднього ув`язнення з 12 березня 2018 року по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено цивільний позов, а також питання про судові витрати та речові докази у провадженні.
Вироком Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено новий, яким ОСОБА_1 за ч.3 ст.187 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 04 грудня 2012 року та ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1, визнаний винуватим у тому, що він, 18 лютого 2017 року приблизно о 21:00 годині, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, маючи умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, прибув до будинку АДРЕСА_2, де мешкає ОСОБА_2 . Вдягнувши маску та рукавиці, постукав у двері, після того, як ОСОБА_2 відчинила їх, всупереч волі останньої, проник до будинку, де напав на потерпілу, нанісши їй руками удари в ліве та праве око, в ліве та праве вухо, а також один удар в область носа. Потім вхопив потерпілу обома руками за шию, підставивши ногу, штовхнув її, від чого вона впала спиною на підлогу коридору. Під час боротьби з потерпілою у нього з рук спали рукавиці. В подальшому, ОСОБА_1, знаходячись зверху над ОСОБА_2, взяв з поверхні тумби металевий бюст, яким наніс їй не менше двох ударів в область обличчя та тулубу, від яких вона втратила свідомість.
Після чого, ОСОБА_1 заволодів двома золотими обручками та двома золотими сережками, які зняв з непритомної ОСОБА_3, а також двома золотими сережками з рубінами, що знайшов у будинку, та зник з місця скоєння злочину.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в апеляційному суді.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що місцевий суд, всупереч ст.23 КПК України, безпосередньо не дослідив речовий доказ - металевий бюст, а також залишив поза увагою той факт, що речовий доказ в порядку ст.290 КПК України стороні захисту не відкривався.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції допущені порушення проігнорував, крім того, провів апеляційний розгляд за відсутності потерпілої.
В решті наводить доводи, що стосуються оскарження фактичних обставин справи.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Козар М.В. та засуджений ОСОБА_1 в суді касаційної інстанції вимоги скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор Круценко Т.В., посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, заперечила проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.