Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 390/361/15-к
провадження № 51-1609 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Чечерського В.І.,
представника потерпілих Деркаченка Ю.О.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Бабкова О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах, та потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника потерпілих Деркаченка Ю.О. на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12012120050000064 щодо
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мартоноша Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2020 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих залишено без задоволення, а вирок суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 01 грудня 2012 року приблизно о 10:20 год., керуючи автомобілем ГАЗ-5312, який належав ТОВ "Ласка", рухаючись по вул. Кірова у с. Могутнє Кіровоградської області, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, невірно відреагував на зміну дорожньої обстановки, яка виразилася у появі дитини дошкільного віку поблизу дороги без дорослих, чим також порушив п. 1.7 ПДР, не знизив швидкості керованого ним автотранспорту у порушення вимог п. 12.3 Правил. У цей час малолітній пішохід ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) розпочала рух через проїзну частину справа наліво щодо напрямку руху автомобіля, однак ОСОБА_1 через обрану невірну швидкість руху та проявлену безпечність не зміг зупинити керований ним автотранспорт до лінії руху пішохода, внаслідок чого стався наїзд.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена сукупністю доказів, яким суд першої інстанції дав невірну оцінку, між діями обвинуваченого та наслідками у виді смерті потерпілої є причинно-наслідковий зв`язок. Крім того, стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у допиті свідків та експертів, обмежившись лише частковим дослідженням письмових доказів, а тому рішення цього суду не можна вважати належним чином обґрунтованим.
Касаційна скарга потерпілих та їх представника також містить вимогу про скасування судових рішень та призначеного нового розгляду в суді першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції вони вказують на те, що суд при оцінці доказів не повно врахував висновки експертиз та показання експертів у судовому засіданні, послався на суперечливі докази без їх належної оцінки з точки зору допустимості, не зазначив у вироку мотивів, чому бере до уваги одні докази та відкидає інші. Також посилаються на неповноту апеляційного розгляду, оскільки суд не допитав безпосередньо в судовому засіданні експертів, на суперечливості висновків яких наголошували потерпілі.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційні скарги надійшли заперечення від виправданого, його захисника та представника цивільного відповідача, які вважали доводи скарг безпідставними та просили залишити судові рішення без зміни.
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скарги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник потерпілих підтримав скарги та просив скасувати судові рішення.
Виправданий та його захисник заперечували проти задоволення скарг та просили залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 438 КПК України, предметом перевірки суду касаційної інстанції можуть бути доводи, які узгоджуються з його процесуальними повноваженнями, тобто стосуються: істотного порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність; невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі винного.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить із обставин, установлених цими судами.
Доводи прокурора, потерпілих та їх представника щодо неповноти судового розгляду у суді першої інстанції, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог статті 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Питання, щодо дослідження яких у законі встановлена заборона, суд касаційної інстанції не вправі досліджувати незалежно від процесуальних позицій сторін. Таким чином, доводи касаційних скарг щодо неповноти судового розгляду в суді першої інстанції не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Натомість, зазначені доводи, відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України належать до предмета перевірки суду апеляційної інстанції.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд дотримався зазначених вимог закону, перевірив доводи апеляційних скарг, які стосувалися неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, й дійшов висновку про те, що усі обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого вироку, були всебічно досліджені в суді із дотриманням вимог ст. 22 КПК України.
Суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до ст. 17 цього Кодексу ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституцією України задекларовано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суди розглянули відповідно до вимог закону. Проте сторона обвинувачення не надала суду належних, достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому протиправного діяння.