Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 182/523/16-к
провадження № 51-1103 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Сінкевича О.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 та касаційну скаргу захисника Перевертайло Л.Т. на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 12015040340004219 від 06 грудня 2015 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 05 грудня 2015 року до набуття вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 05 грудня 2015 року приблизно о 15:30 у квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в ході сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків завдав потерпілій ОСОБА_2 декількох ударів у ділянку голови та тулуба, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження. Після цього в засудженого виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій, реалізуючи який, ОСОБА_1 взяв кухонний ніж, що знаходився у квартирі, та з метою вбивства завдав ОСОБА_2 одного удару в ділянку грудної клітки з правої сторони, заподіявши потерпілій тілесне ушкодження, внаслідок якого вона померла.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року апеляційні скарги прокурора, засудженого та захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі захисника та касаційній скарзі з доповненнями засудженого, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Перевертайло Л.Т., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо засудженого ОСОБА_1 судові рішення і закрити кримінальне провадження згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому зазначає, що стороною обвинувачення не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що саме ОСОБА_1 вчинив зазначений злочин.
Крім того, захисник посилається на те, що вирок місцевого суду ухвалено з порушенням загальних засад кримінального закону.
Так, у своїй касаційній скарзі захисник вказує, що місцевий суд 03 травня 2018 року видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, однак судового рішення проголошено не було, оскільки судом було безпідставно поновлено судовий розгляд та необґрунтовано надано можливість стороні обвинувачення подати клопотання про проведення комісійної комплексної судово-медичної експертизи, що, на переконання сторони захисту, є грубим порушенням норм процесуального закону, оскільки відновлення судового розгляду після видалення суду до нарадчої кімнати чинним КПК України не передбачено, а тому експертиза, яка була проведена за результатами поданого клопотання, є недопустимим доказом.
Крім того, захисник зазначає, що місцевим судом безпідставно було відмовлено в допиті свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які, на переконання сторони захисту, могли вказати на невинуватість засудженого.
Також захисник вказує, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги досліджений у судовому засіданні запис телефонної розмови, зробленої на диктофон мобільного телефону ОСОБА_1, оскільки стороною обвинувачення не було надано жодних доказів, які б свідчили про автентичність голосу засудженого на аудіозаписі, а тому такий доказ є недопустимим.
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить переглянути постановлені щодо нього судові рішення в касаційному порядку. При цьому посилається на те, що суди обох інстанцій позбавили його можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, журналами судових засідань та технічними записами судових процесів, чим порушили його право на захист.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що місцевий суд, порушуючи норми кримінального процесуального закону, безпідставно проводив судові засідання за його відсутності, що, на переконання засудженого, є неприпустимим.
Також, на думку ОСОБА_1, місцевий суд безпідставно відмовив у допиті свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які могли вказати на його невинуватість.
Разом з тим у доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, оскільки у викладі фактичних обставин злочину неправильно зазначена локалізація ножового поранення. При цьому засуджений також звертає увагу Суду на те, що вказана в обвинувальному акті обставина, яка обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, не підтверджується жодним медичним висновком.
Одночасно ОСОБА_1 посилається на відсутність в матеріалах кримінального провадження технічних записів судових засідань Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року та 07 травня 2018 року.
Крім того, засуджений вказує на необґрунтованість продовження місцевим судом судового розгляду після виходу з нарадчої кімнати з підстав заявленого обвинуваченим клопотання, оскільки жодних клопотань перед виходом суду до нарадчої кімнати засуджений не заявляв, а тому підстав для поновлення судового розгляду у суду не було.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та захисника не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Сінкевич О.Г. підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Прокурор Кулаківський К.О. заперечував щодо задоволення касаційних скарг засудженого та захисника, просив постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав не передбачених у вищевказаних статтях чинним законом не встановлено.
У своїх касаційних скаргах засуджений та захисник вказують на незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважають, що такі рішення постановлені з порушенням матеріального та процесуального законодавства.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, експерта ОСОБА_11 ; фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 05 грудня 2015 року, а також на підставі висновків судово-медичної експертизи від 05 січня 2016 року № 619, судово-цитологічної експертизи від 11 січня 2016 року № 21, судово-імунологічної експертизи від 11 січня 2016 року №18, судово-психіатричної експертизи від 21 січня 2016 року № 17, комісійної судово-медичної експертизи від 06 червня 2018 року № 100 та інших доказів, досліджених судом.
Ретельно дослідивши й зіставивши встановлені у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
На переконання колегії суддів, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.
Посилання засудженого на невідповідність обвинувального акта вимогам процесуального закону з підстав неправильного встановлення локалізації ножового поранення Суд вважає безпідставними, оскільки питання дотримання в обвинувальному акті вимог ст. 291 КПК України було предметом ретельної перевірки судів обох інстанцій, які належним чином його розглянули, перевірили та дійшли обґрунтованого висновку, що обвинувальний акт повною мірою відповідає положенням вищевказаної норми кримінального процесуального законодавства. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Твердження захисника та засудженого про те, що місцевим судом безпідставно не було допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні від 11 січня 2018 року засуджений ОСОБА_1 заявив клопотання про допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Колегією суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області подане клопотання було задоволено та постановлено ухвалу від 11 січня 2018 року про привід вказаних осіб до залу судового засідання з метою допиту їх як свідків у цьому кримінальному провадженні.
У судовому засіданні від 24 квітня 2018 року судом було оголошено учасникам кримінального провадження рапорт ДОП СП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Дідика М.Ю. про неможливість встановлення місцезнаходження свідка ОСОБА_3 . Крім того, прокурор також пояснив, що виконати привід свідка ОСОБА_4 виявилося неможливим, оскільки останній не проживає за адресою, наданою органу досудового розслідування.
Урахувавши вищевказане та заслухавши думку учасників судового провадження, місцевий суд дійшов висновку, що, оскільки місцеперебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 невідоме, у зв`язку з чим виконати привід неможливо, а питання, які сторона захисту хоче з`ясувати у свідків, не стосуються пред`явленого обвинувачення, то проводити допит вказаних осіб немає потреби.
Апеляційний суд, перевіряючи вирок в апеляційному порядку, з такими висновками місцевого суду погодився.
Колегія суддів, дослідивши матеріали кримінального провадження, погоджується з висновками судів обох інстанцій щодо недоцільності допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому, на переконання Суду, місцевим судом було вжито всіх заходів для забезпечення явки вказаних осіб у судове засідання, а непроведення допиту зазначених свідків жодним чином не вплинуло на прийняття судом законного та обґрунтованого рішення, оскільки із сукупності здобутих доказів убачається достатня кількість підстав, які вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. З огляду на вищевказане доводи касаційних скарг сторони захисту в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про порушення місцевим судом загальних засад кримінального закону, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у своїй касаційній скарзі захисник вказує, що місцевий суд після виходу з нарадчої кімнати вирок не оголосив, натомість поновив судовий розгляд та безпідставно надав прокурору можливість подати клопотання про проведення комісійної комплексної судово-медичної експертизи, що, на переконання сторони захисту, є порушенням загальних засад кримінального провадження.
Однак з такими доводами сторони захисту Суд не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 22 КПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.