Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 759/17017/18
провадження № 51-4719 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Лисіюк А.Л.,
захисника Онопченка В.П.
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № № 12018100080007288, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Червоноград Львівської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 та проживає по АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Обухівського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2018 року, за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за касаційною скаргою захисника Онопченка В.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання 6 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 обрано тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор", взявши його під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання ухвалено обчислювати із 27 вересня 2019 року.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 липня 2020 року вищевказаний вирок залишений без зміни.
За вироком суду встановлено, що 18 червня 2018 року приблизно о 03 год. 00 хв., неповнолітній ОСОБА_1, разом з неповнолітнім ОСОБА_3 (засуджений за вчинення вказаного злочину 16 листопада 2018 року Святошинським районним судом м. Києва), знаходячись неподалік будинку № 3 корпус Б по вул. Олевській в м. Києві, за попередньою змовою групою осіб, шляхом натискання на водійське вікно автомобіля марки "ВАЗ-2105", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, опустив скло та відкрив замок водійських дверцят, проник до салону, сів за кермо вказаного автомобіля, та діючи умисно, таємно, незаконно, всупереч волі власника, керуючись корисливим мотивом, діставши дроти поруч замка запалювання, з`єднав між собою, після чого запустив двигун вказаного автомобіля та почав рух. В цей час до салону автомобіля сів ОСОБА_5, та діючи погоджено з ОСОБА_1, на вказаному автомобілі з місця вчинення злочину поїхали, отримавши змогу розпоряджатись викраденим автомобілем на власний розсуд, тим самим незаконно, повторно, за попередньою змовою заволодівши транспортним засобом. Однак, проїхавши незначну відстань, ОСОБА_1 зупинив автомобіль, вийшов з нього та пересів в автомобіль "HONDA CIVIC", державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_5, в свою чергу, діючи погоджено з ОСОБА_1, пересів за кермо автомобіля "ВАЗ-2105", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та керуючи ним, цього ж дня, приблизно о 03 год. 40 хв., скоїв наїзд на припарковані автомобілі по вул. Клавдіївська, 40-Г в м. Києві. Після чого, з місця скоєння злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Онопченко В.П. та законний представник ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_1 просять скасувати ухвалу апеляційного суду у звʼязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначають про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вказують на те, що судами порушено принцип забезпечення права на захист, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, а покладені в основу судових рішень документи та протоколи проведення слідчих та інших дій, в порядку статей 23 та 86 КПК України, є недопустимими доказами. Зазначають про те, що суди не встановили умислу, мети та мотиву вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1, що перешкодило судам першої та другої інстанції ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається із матеріалів провадження, не погоджуючись із вироком місцевого суду, захисник та законний представник ОСОБА_2. в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі вказували на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Окрім того, зазначали, що судом не було встановлено мети та мотиву вчинення інкримінованого злочину, про порушення права на захист, принципу змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів.
Апеляційний суд, в порядку ст. 404 КПК України, за результатами розгляду кримінального провадження за вказаною апеляційною скаргою погодився із висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та правильності кваліфікації його дій у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами. При цьому у мотивувальній частині вироку суд виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчиненого злочину. Місцевий суд у повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України навів докази, на яких ґрунтуються його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 . Такі докази суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України.
Так, суд першої інстанції проаналізував показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, які під час допиту надали показання щодо відомих їм обставин події, а також фактичні дані, що містяться у письмових доказах, зміст яких докладно відображено у вироку.