ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 212/3695/19
провадження №51-3026км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Матюшева О.В.,
захисник Деменко А.Г.,
засуджений ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Жукова О.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040730000923, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Тимофіївка Новоархангельського району Кіровоградської області, проживає у АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст.121, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Жуков О.А., посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про зміну вироку суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1 у цій частині та призначення засудженому покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України.
Свої доводи захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не повною мірою врахував того, що засуджений визнав свою вину у вчиненні злочинів у повному обсязі, не оскаржував фактичних обставин справи, вказаних в обвинувальному акті, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочинів, визнав у повному обсязі цивільний позов та зобов`язався відшкодувати потерпілому завдані ним матеріальні збитки, а також не врахував даних про особу засудженого та досудової доповіді Покровського районного відділу філії "Центру пробації".
Крім того, зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо тривалості часу побиття потерпілого, зухвалої поведінки та особливої жорстокості засудженого ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; а за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням з іспитовим строком тривалістю на 3 роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, 1756, 31 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, 20 000 грн та витрати на надання юридичних послуг у розмірі 5000 грн.
За вироком Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2020 року апеляційні скарги прокурора та потерпілого задоволено, вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік; а за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цивільний позов потерпілого про стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000 грн задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 березня 2019 року приблизно о 17:30, зустрівшись зі своїм знайомим ОСОБА_2, пішов з ним на територію КЗ "Криворізька міська лікарня №9" ДОР в Покровському районі м. Кривого Рогу вживати спиртні напої. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повертались о 19:30 до місця свого мешкання, у гуртожитку, розташованому на АДРЕСА_2, між ними відбулась побутова сварка, у ході якої у ОСОБА_1 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи з метою заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 з мотивів гострої неприязні до нього, того ж дня, приблизно о 19:50 на вулиці біля вказаного гуртожитку завдав не менш 3-х ударів кулаками в ділянку обличчя ОСОБА_2 праворуч та ліворуч, не маючи на меті спричинити останньому смерть, від чого потерпілий впав на землю та втратив свідомість.
Отямившись, ОСОБА_2 підвівся та зайшов до приміщення гуртожитку, однак ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні наміри, попрямував за останнім та, діючи з метою заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, на першому поверсі загального коридору вказаного гуртожитку приблизно о 20:00 повалив потерпілого на підлогу та завдав не менш 4-х ударів взутими ногами по тулубу спереду праворуч, верхній правій кінці та в ділянку обличчя ОСОБА_2 праворуч, не маючи при цьому мети спричинити останньому смерть.
Таким чином, у результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, перелому лобної кістки праворуч, забою головного мозку, перелому нижньої щелепи в ділянці суглобового відростку праворуч, перелому кісток спинки носа, забійної рани і синців обличчя, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №541 від 23 квітня 2019 року за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Окрім цього, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 квітня 2019 року, перебуваючи в приміщенні кімнати АДРЕСА_3, в якій проживає разом з матір`ю ОСОБА_3, реалізуючи раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, шляхом вільного доступу таємно викрав зі столу в приміщенні кімнати варильну електричну поверхню марки "Orava", моделі VP-40і чорного кольору, яка належить потерпілій ОСОБА_3 та вартість якої становить 1000 грн, і з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілій збитку на вказану суму.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, прокурор просив залишити вирок без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 і правильності кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Згідно з положеннями статей 370, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Як убачається з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції, постановляючи вирок стосовно ОСОБА_1, дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.