ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 234/18328/17
провадження № 51-693км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника Соловйова В.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050390002758, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , ранішесудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 січня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 121 КК - на строк 9 років.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 15 січня 2019 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 вересня 2017 року близько 12:00, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, де проводив ремонтні роботи, повторно таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_4, на загальну суму 561,86 грн.
Крім того, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 08:00, перебуваючи у квартирі за місцем свого проживання на АДРЕСА_3, діючи у групі осіб з ОСОБА_2 , у ході сварки з ОСОБА_5 з метою заподіяння фізичної шкоди здоров`ю умисно завдав останньому двох ударів кулаками в обличчя, внаслідок чого потерпілий впав спиною на підлогу. Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 умисно завдали ОСОБА_5, який лежав на підлозі, не менше шести ударів у голову, не менше чотирьох ударів в обличчя, не менше трьох ударів ногами в грудну клітку та не менше двох ударів у черевну порожнину, заподіявши потерпілому численних тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_5 настала того ж дня об 11:50 у результаті поєднаної тупої травми грудної клітки, живота, голови, що супроводжувалася численними двосторонніми переломами ребр, грудини, забиттям легень, розривом печінки з внутрішньочеревною кровотечою, осередковими крововиливами під м`якими мозковими оболонками, ускладнилася розвитком набряку легень і головного мозку, нерівномірним кровонаповненням і недокрів`ям внутрішнього органу та перебуває у прямому причинному зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить скасувати судові рішення в частині його засудження за ч. 2 ст. 121 КК та закрити кримінальне провадження в цій частині.
На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначає, що:
- належних доказів його винуватості матеріали провадження не містять, тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 він не заподіював і не бачив, щоб його бив ОСОБА_2, потерпілий погрожував йому ножем, тому він його виставив за двері;
- оскільки він не вчиняв кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, то з нього безпідставно стягнуто кошти в рахунок відшкодування моральної та майнової шкоди;
- судом не розмежовано, які саме дії вчинено ним, а які ОСОБА_2 ;
- до нього застосовувалися незаконні методи ведення слідства, працівники поліції та слідчі здійснювали фізичний та моральний тиск, увірвалися у квартиру без ордера на обшук, виламавши вхідні двері, у відділку били, катували, тому він вимушений був надавати визнавальні показання;
- слідчі дії, а саме його затримання, слідчий експеримент, ознайомлення з матеріалами провадження, проводилися без участі захисника.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні:
- засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу;
- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
Висновки суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оскаржуються і Судом не перевіряються.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судом фактичних обставин провадження та оцінки доказів, належність і допустимість яких було перевірено судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у заподіянні групою осіб з ОСОБА_2 умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілогоОСОБА_5 , ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.
Будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1 не заперечував факту сварки з потерпілим у своїй квартирі, під час якої, з його слів, ОСОБА_5 кинувся на нього, внаслідок чого він ударив його один раз кулаком у ніс, після чого умив у ванній та випровадив з квартири. Наголошував, що підписав усі процесуальні документи щодо завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 під фізичним впливом працівників слідства.
Обвинувачений ОСОБА_2 у суді першої інстанції давав показання про те, що він ночував у квартирі ОСОБА_1 . Почувши гуркіт, забіг на кухню, де побачив ОСОБА_5 на полу, у нього була гематома на обличчі та розбитий ніс. ОСОБА_1 та він завдали потерпілому ОСОБА_5 ще по два удари в обличчя кожний, крім того, ОСОБА_1 ударив потерпілого ногою по ребрах. Останній від їх ударів приблизно на 15 хвилин втратив свідомість, щоб привести його до тями, вони повністю намочили його у ванні з водою. Коли ОСОБА_5 опритомнів, вони посадили його до ліфту та пішли спати. Приблизно через дві години прийшли співробітники поліції та їх затримали. На досудовому розслідуванні на нього здійснювався психологічний тиск.
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що також ночувала у квартирі ОСОБА_1 . Почула гуркіт, на кухні побачила ОСОБА_5, який лежав на полу, а ОСОБА_1 стояв над ним та вже завдав удару потерпілому. ОСОБА_2 відтягнув ОСОБА_1 від ОСОБА_5, а потім один раз вдарив останнього кулаком по обличчю, оскільки той її образив. Після цього вона пішла спати. Тілесних ушкоджень ОСОБА_5 обвинуваченим не завдавав.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що є сусідом ОСОБА_9 з нижнього поверху. Зранку чув із цієї квартири шум боротьби в районі кухні та коридору, цього ж дня близько 08:00 двірник виявила в під`їзді ОСОБА_5 без свідомості, він одразу викликав швидку допомогу та поліцію. Знає, що потерпілий постійно приходив до батька ОСОБА_10 .
Суд першої інстанції установив, що:
- наведені показання обвинуваченого ОСОБА_2 та вищевказаних свідків узгоджуються з показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та судово-медичногоексперта ОСОБА_13 ;
-винуватість ОСОБА_1 об`єктивно підтверджується даними протоколів огляду місця події, предметів, слідчих експериментів, висновками експертів, у тому числі судово-медичної експертизи, та іншими доказами;
- доводи обвинувачених про те, що потерпілий сам напав на них, ударивши ногою в живіт, спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3 - дружини ОСОБА_14, яка пояснила, що її чоловіку було 67 років, в нього були хворі ноги, а права рука не підіймалась.