ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 642/4663/15-к
провадження № 51- 3281км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Костюка О.С.,
виправданого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Кузнєцова Ю.А. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220510000104, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 06 травня 2019 рокуОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 14 квітня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 10 січня 2015 року між 19:00 та 20:00 (точного часу встановити неможливо), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, приїхав до свого батька ОСОБА_2 додому до будинку АДРЕСА_3 для того щоб попросити грошей, та, оскільки останній не відчиняв йому двері, переліз через огорожу й шляхом віджиму вікна проник до цього будинку. У будинку потерпілий ОСОБА_2 зробив синові зауваження з приводу стану алкогольного сп`яніння та відмовився надати йому гроші, унаслідок чого між ними на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_2 висловлював образи на адресу матері ОСОБА_1, через що в останнього виник умисел на вбивство свого батька. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 схопив ОСОБА_2 лівою рукою за одяг та став його утримувати, чим подолав волю потерпілого до опору, а правою рукою взяв з підлоги топорище від сокири та, усвідомлюючи характер своїх неправомірний дій і передбачаючи реальну можливість настання суспільнонебезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого, а також свідомо допускаючи їх настання, завдав ОСОБА_2 численних ударів зі значною силою (не менше 10 ударів) топорищем у життєво- важливі органи - в голову й грудну клітку, а також по всьому тулубу, чим заподіяв йому сукупну тупу травму голови та тулубу, від якої потерпілий через нетривалий час помер на місці. Після цього, ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний ним злочин зімітував пограбування та з місця події зник.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- не надав оцінку доказам, які були викладені прокурором в апеляційній скарзі;
- усупереч вимогстатті 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) порушив принцип змагальності сторін, не дослідив повторно обставин, які було досліджено судом першої інстанції неповністю та з порушеннями. Зокрема, повторно не дослідив протоколу огляду трупа від 14 січня 2015 року, протоколи огляду місця події від 14 січня 2015 року та 16 січня 2015 року, лікарського свідоцтва про смерть №181 від 25 січня 2015 року, протоколу огляду предметів та постанови про визначення речових доказів, вилучених під час огляду місця події 14 січня 2015 року, висновків судово-медичних експертиз № 181-ДМ/15 від 24 лютого 2015 року, № 20/181-ДМ/15 від 26 лютого 2015 року та № 37/181-ДМ/15 від 10 квітня 2015 року, висновку судово-трасологічної експертизи № 68 від 24 березня 2015 року, висновку судово-криміналістичної експертизи волокон і волокнистих матеріалів № 1036/1297 від 10 лютого 2015 року, висновків судово-імунологічних експертиз № 361-И/15 від 16 січня 2015 року, №362-И/15 від 16 січня 2015 року та № 363-И/15 від 25 лютого 2015 року, висновків судово-медичної експертизи №181-ДМ/15 від 24 лютого 2015 року;
- обґрунтував своє рішення тими самими доказами, що й суд першої інстанції та на порушення вимог ст. 419 КПК не навів обґрунтованих мотивів, з яких виходив при постановленні ухвали, і не зазначив переконливих підстав, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою;
- не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме ч. 1 ст. 115 КК про що прокурор просив у свої апеляційній скарзі.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вимоги касаційної скарги не підтримав.
Виправданий ОСОБА_1 та захисник заперечували проти задоволення вимог касаційної скарги.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Відповідно до вимог статей 370, 374 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення. В мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, суд першої інстанції навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
Так, обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вини не визнав і показав, що14 січня 2015 року близько 9:00-10:00 він приїхав додому до свого батька ОСОБА_2 привітати його зі святом. Оскільки батько не відкрив, він деякий час чекав біля хвіртки, а потім заглянув у двір та побачив, що двері в будинку відкриті. Він переліз через паркан та зайшов до кімнати. У кімнаті був безлад, речі були розкидані, і він побачив труп батька, а також, що було пошкоджено вікно в спальні з боку саду. Після цього викликав працівників поліції. Потім його попросили надати пояснення, і він поїхав з працівниками поліції до відділення, де його затримали та звинуватили у вбивстві батька. З батьком у нього були хороші стосунки, він допомагав йому, міняв руберойд на даху будинку в кінці листопада 2014 року, при цьому використовував сокиру, пилу та інші інструменти, які залишив у сінях будинку, і після того у батька не був, мав ключі від будинку останнього. Причин вбивати батька в нього не було, оскільки той допомагав йому грошима. 9 та 10 січня 2015 року був на роботі в торговому - оздоровчому центрі "Континент". 10 січня 2015 року закінчив роботу близько 20:00, після 23:00 приїхав додому на Мереф`янське шосе, де мешкав із співмешканкою та її дитиною. 10 січня 2015 року він до батька не приїздив. Крім того, обвинувачений показав, що 14 січня 2015 року після виявлення трупа батька він визвав працівників міліції, потім його попросили проїхати до райвідділу для дачі пояснень, після чого він був затриманий і більш його не відпускали.