Постанова
іменем України
26 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 331/2455/19
Провадження № 51-3218км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Єременка М.В.,
та в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника Левицької Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника Левицької Ю.В. на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080020000616, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
Також судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2020 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 квітня 2019 року, приблизно о 3 годині 40 хвилин, знаходячись біля будинку № 15 на вул. Запорізька у місті Запоріжжя, обурившись діями ОСОБА_2, який перешкодив йому вести розмову на власний розсуд з іншими невстановленими під час досудового розслідування особами, усвідомлюючи та бажаючи спричинити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, стиснувши ніж у руці, наніс останньому один удар у праву поперекову ділянку, чим спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, після чого з місця вчинення злочину зник, не надавши потерпілому першої медичної допомоги.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Левицька Ю.В., посилаючись на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити і на підставі ст. ст. 75, 76 КК звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та покладенням на нього відповідних обов`язків.
На думку захисника, суди першої та апеляційної інстанцій, даючи правову оцінку обставинам кримінального провадження щодо особи обвинуваченого не врахували того, що під час вчинення злочину ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не перебував, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, позитивно характеризується як за місцем свого проживання, так і за місцем колишньої роботи. Після вчинення злочину повністю визнавав себе винним, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину і повністю відшкодував заявлену потерпілим грошову суму у розмірі 27 000 грн, що підтверджується розпискою останнього, який претензій до нього не має. Також судом не враховано думку прокурора, який просив звільнити обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК. Незрозумілою та необґрунтованою для захисника є й позиція судів, які в своїх рішеннях вказали, що ОСОБА_1 визнав свою вину частково.
Крім того, зазначає, що розгляд справи в апеляційній інстанції проходив без участі ОСОБА_1, що, на думку захисника, не дало можливості суду переконатись у його щирому каятті, а також порушило права обвинуваченого, оскільки він мав брати участь у справі та висловлювати свою думку щодо доводів апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити.
Прокурор Єременко М.В. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Левицької Ю.В., яка підтримала свою касаційну скаргу, засудженого ОСОБА_1 та прокурора Єременка М.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, і кваліфікація дій засудженого у касаційній скарзі не оспорюються та не заперечуються.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник Левицька Ю.В. вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували пом`якшуючі покарання обставини та безпідставно не призначили її підзахисному покарання, не пов`язане з позбавленням волі, а саме - не застосували положень ст. 75 КК, внаслідок чого призначене ОСОБА_1 покарання є надто суворим.
Відтак, захисник Левицька Ю.В. вважає, що судами не було дотримано визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Призначаючи ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за його видом (категорією), яке згідно зі ст. 12 КК є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працює (зі слів), має постійне місце проживання, де мешкає разом із родиною. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав повне відшкодування спричиненої злочином шкоди.
Як убачається з рішення суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник вказували на щире каяття обвинуваченого та просили врахувати цю обставину в якості пом`якшуючої стосовно його покарання. Проте, суд зауважив, що така обставина носить лише формальний характер, вказавши, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатись у намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.