Постанова
іменем України
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 679/1550/19
провадження № 51-4860км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Чагарного М.П.,
представника потерпілого
ОСОБА_1 адвоката Жємєлі В.І.,
та в режимі відеоконференції:
засудженої ОСОБА_2,
захисника Шаповала С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_2 та захисника Шаповала С.О. на вирок Хмельницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240080000219, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 117 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Нетішинського районного суду Хмельницької області від 6 лютого 2020 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 117 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки і покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Хмельницький апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання та 17 вересня 2020 року ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_2 покарання за ст. 117 КК у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватою у тому, що вона за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, перебуваючи на дев`ятому місяці вагітності, 6 серпня 2019 року, близько 11.00 години у ванній кімнаті гуртожитку за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, відчувши за станом здоров`я настання фізіологічного процесу пологів (відійшли води), самостійно, без кваліфікованої медичної допомоги, народила живу, доношену та життєздатну дитину жіночої статі вагою 3200 грамів і довжиною 53 сантиметри, із відсутніми ознаками недоношеності та без вад розвитку.
Одразу після пологів, ОСОБА_2, усвідомлюючи свої дії та керуючи ними, не перебуваючи у стані фізіологічного афекту, фрустрації та психічного стресу внаслідок пологів, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, розуміючи той факт, що дитина народилась живою, з метою заподіяння смерті своїй новонародженій дитині нанесла їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла. В подальшому сховала тіло мертвої новонародженої дитини позаду власного дивана за місцем свого проживання, а 7 серпня 2019 року ОСОБА_2 була госпіталізована до акушерсько-гінекологічного відділення КНП НМР "Спеціалізована медико-санітарна частина м. Нетішин".
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_2 та захисник Шаповал С.О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої просять змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і на підставі ст. ст. 75, 76 КК звільнити останню від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та покладенням на неї відповідних обов`язків.
На думку захисника, призначене ОСОБА_2 апеляційним судом покарання є таким, що не відповідає даним про її особу, а саме вказує на те, що обвинувачена раніше не судима, має на утриманні двох малолітніх дітей, характеризується позитивно, має постійне місце роботи, вину у скоєному визнала повністю та розкаялась. Також посилається на висновок органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі.
Крім того, засуджена ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в її анкетних даних, незважаючи на надані суду докази, зазначив, що вона не працююча та за місцем свого проживання характеризується посередньо, що істотно зменшило її соціальну значимість при обранні їй виду покарання.
На думку засудженої, апеляційний суд не врахував ту обставину, що вона добровільно вказала на місце зберігання тіла новонародженої доньки, що могло вважатись судом як активне сприяння розкриття злочину, з огляду на те, що судом першої інстанції було встановлено таку пом`якшуючу обставину.
Серед іншого, засуджена звертає увагу на те, що апеляційним судом при постановленні вироку не враховано, що потерпілою від цього злочину є народжена нею дитина, а не її на той час чоловік - ОСОБА_1, який не може бути потерпілим та не мав права на апеляційне оскарження.
Представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Жємєля В.І. подав заперечення на касаційні скарги засудженої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката Шаповала С.О., які просить залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Жємєля В.І. вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення, а судове рішення - без зміни.
Прокурор Чагарний М.П. вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Чагарного М.П., представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Жємєлі В.І., засудженої ОСОБА_2 та захисника Шаповала А.С., які підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженої та її захисника задоволенню не підлягають на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ч. 1 ст. 433 КПК).
При цьому згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.