Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 589/4678/17
провадження № 61-17491св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 травня 2019 року у складі судді Євдокімової О. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", після перейменування АТ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 травня 2008 року у розмірі 17 800, 99 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 16 травня 2008 року уклало з ОСОБА_1 договір № б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, оскільки підписала анкету-заяву про приєднання до умов і Правил надання банківських послуг у Приват Банку.
Позичальник зобов`язалася здійснити погашення заборгованості за кредитом, відсотками за його використання, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених кредитним договором. У порушення умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 14 вересня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 17 800,99 грн, з яких заборгованість за кредитом 6 176, 41 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 4 113, 51 грн, заборгованість за пенею 6 187, 21 грн, штраф (фіксована частина) 500, 00 грн, штраф (процентна ставка) 823, 86 грн.
Враховуючи наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 погасила заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 травня 2008 року в повному обсязі. Позивач не довів, що заборгованість, яку він просив стягнути з ОСОБА_1, виникла внаслідок неналежного виконання нею умов кредитного договору № б/н від 16 травня 2008 року. Банк не звертався до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № SAMDNFF000133073816 від 11 січня 2014 року. Позивач не довів, що картка № НОМЕР_1 з терміном дії до листопада 2017 року була видана саме відповідачу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 травня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що судами першої та апеляційної інстанції взято до уваги неналежні докази та не досліджені умови кредитного договору.
Належними доказами на підтвердження погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі може бути виписка по рахунку або довідка банку про відсутність заборгованості.
Роздруківка руху коштів по рахунку відповідача є неналежним доказом на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до виписки по рахунку відповідача, її заборгованість виникла у зв`язку з невиконанням зобов`язання за послугою "оплата частинами", оформлення якої можливе лише за допомогою кредитної картки клієнта з правильним введенням пін-коду.
Оскільки відповідач не погашала заборгованість за послугою "оплата частинами" самостійно, її погашення відбувалося в результаті списання коштів із кредитного рахунку позичальника, а потім на вказану суму нараховувалися проценти та неустойка.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.
22 жовтня 2019 року справа № 589/4678/17 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що згідно анкети-заяви позичальника № б/н від 16 травня 2008 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок і отримала картку універсальну № НОМЕР_2 з терміном дії до травня 2016 року.
Відповідно кредитної історії ОСОБА_1, сформованої 31 жовтня 2016 року, кредит було погашено в повному обсязі 04 травня 2016 року.
З наданих до суду позивачем роздруківок зі сторінок "приват 24 Ваш живий інтернет-банк" вбачається, що 04 травня 2016 року о 8:26 год договір розірвано, заборгованість відсутня.
Відповідно до наданого ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунку заборгованості за договором від 16 травня 2008 року станом на 14 вересня 2017 року, у період з 01 червня 2012 року по 04 травня 2016 року відповідач користувалась карткою № НОМЕР_2 і станом на 04 травня 2016 року заборгованість повністю погашена, кредитний договір розірвано.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.