Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 824/170/20
провадження № 61-15637ав20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
за участю секретаря судового засідання- Іванова В. А.,
учасники справи (сторони арбітражного спору):
позивач у арбітражному спорі (заявник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Стілекс",
відповідач у арбітражному спорі - Республіка Молдова,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Стілекс" на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у складі судді Березовенко Р. В. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Стілекс" про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду Ad Hoc від 25 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" до Республіки Молдова про компенсацію збитків,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Стілекс" (далі - ТОВ "НВФ "Стілекс") звернулося до суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду Ad Hoc від 25 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" (далі - ТОВ "Енергоальянс") до Республіки Молдова про компенсацію збитків. Одночасно із зазначеною заявою ТОВ "НВФ "Стілекс" подало клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду Ad Hoc від 25 жовтня 2013 року.
Обґрунтовуючи вимоги заяви ТОВ "НВФ "Стілекс" посилалося на те, що воно набуло права стягувача (кредитора) до боржника за вказаним арбітражним рішенням з 04 листопада 2019 року внаслідок продажу майна банкрута в процедурі ліквідації на відкритих торгах шляхом укладення договору цесії. Вказувало, що не було правових підстав для визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення в межах встановленого трирічного строку, в зв`язку з його скасуванням апеляційним судом 12 квітня 2016 року та поновлення його чинності (дії) лише 22 березня 2018 року касаційним судом. У зв`язку з цим просило поновити строк на подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду Ad Hoc від 25 жовтня 2013 року.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції
Київський апеляційний суд ухвалою від 12 жовтня 2020 року клопотання ТОВ "НВФ "Стілекс" про поновлення пропущеного строку на подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду Ad Hoc від 25 жовтня 2013 року залишив без задоволення. Заяву ТОВ "НВФ "Стілекс" про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду Ad Hoc від 25 жовтня 2013 року у цій справі повернув без розгляду.
Суд мотивував ухвалу тим, що немає підстав для поновлення строку для подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду, оскільки реорганізація підприємства, купівля дебіторської заборгованості, відступлення права вимоги не можуть бути поважними причинами для поновлення пропущеного строку. При цьому виходив з того, що заявник не надав належних та допустимих доказів, які підтверджували б об`єктивну неможливість первісного стягувача та його правонаступника вчинити всі можливі дії, спрямовані на подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду у строки, визначені чинним законодавством України. Суд також відхилив доводи заявника щодо відсутності правових підстав для визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення в межах трирічного строку, в зв`язку з його оскарженням та скасуванням 12 квітня 2016 року, оскільки апеляційне оскарження арбітражного рішення не перешкоджало стягувачу звернутися із заявою про надання дозволу на виконання арбітражного рішення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У жовтні 2020 року ТОВ "НВФ "Стілекс" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просило скасувати ухвалуКиївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року та поновити стягувачу строк на подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду Ad Hoc від 25 жовтня 2013 року.
Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом того, що безумовною поважною причиною, яка носила об`єктивний характер та робила неможливим своєчасне (до 25 жовтня 2016 року) звернення до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення було його скасування 12 квітня 2016 року Апеляційним Судом Парижа . Тобто 12 квітня 2016 року Арбітражне рішення Ad Hoc від 25 жовтня 2013 рокувтратило свою чинність (законну силу). 22 березня 2018 року Касаційний Суд Франції скасував судове рішення Апеляційного Суду Парижа від 12 квітня 2016 року та, відповідно, поновив чинність (дію) Арбітражного рішення Ad Hoc від 25 жовтня 2013 року. Водночас згідно зі статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та ЦПК України, скасоване арбітражне рішення не може бути визнане та виконане на території України. Хронологія подій у цій справі свідчить про те, що в період дії встановленого трирічного строку на звернення до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання Арбітражного рішення Ad Hoc від 25 жовтня 2013 року, чинність якого була відновлена лише 22 березня 2018 року, тобто поза межами встановленого трирічного строку на звернення до суду із заявою про визнання та надання дозволу на його виконання. Виходячи з цього, висновки суду першої інстанції про те, що оскарження та скасування арбітражного рішення не перешкоджало стягувачу у зверненні до суду із заявою про визнання та надання дозволу на його виконання суперечать положенням законодавства України, не відповідають обставинам справи та спростовуються в повному обсязі вищевикладеним. В подальшому, після відновлення з 22 березня 2018 чинності Арбітражного рішення Ad Hoc від 25 жовтня 2013 року, також існували об`єктивні обставини, пов`язані з банкрутством та ліквідацією особи, якій на той момент належало право стягнення за арбітражним рішення, що унеможливлювало звернення стягувача до суду з цією заявою. Також апеляційна скарга містить доводи про безпідставність посилання суду першої інстанції на порушення принципу остаточності судового рішення, оскільки в спірному випадку не вирішується питання про поновлення строку на оскарження рішення суду, а навпаки - про поновлення строку на виконання рішення арбітражного суду. Крім того у скарзі зазначено про безпідставність посилання суду на те, що відновлення процесуального строку всупереч Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) порушить права Республіки Молдова, оскільки вона як урядова організація не може бути заявником в ЄСПЛ, а тому матеріальні права, передбачені Конвенцією на неї не розповсюджуються.
У листопаді 2020 року Міністерство юстиції Республіки Молдова подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявник при поданні клопотання пропустив строк на звернення до суду, передбачений частиною третьою статті 475 ЦПК України. Факт скасування рішення арбітражного суду та подальше його поновлення не свідчить про поважність підстав для поновлення процесуального строку. Крім того зазначило, що ТОВ "Енергоальянс" вже зверталося до судів України з аналогічними клопотаннями, однак ці клопотання були залишені без розгляду через відсутність доказів про належність майна боржнику.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України визначено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Апеляційна скарга ТОВ "НВФ "Стілекс" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, ТОВ "НВФ "Стілекс" перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражних рішень в Україні регулюється відповідними положеннями Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", Розділу IV ЦПК України, а також міжнародними договорами України, зокрема, Нью-Йоркською Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року.
Згідно з частиною першою другою статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника.
Договором до Енергетичної Хартії, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України - Законом України "Про ратифікацію Договору до Енергетичної Хартії та Протоколу до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів" передбачено, що арбітражні рішення, які можуть включати рішення про сплату відсотків, є остаточними і обов`язковими для сторін в спорі. Арбітражне рішення щодо заходу, вжитого субнаціональними урядом або властями Договірної Сторони в спорі, має передбачати можливість сплати Договірною Стороною грошової компенсації збитків замість будь-якого іншого призначеного заходу. Кожна Договірна Сторона невідкладно виконує будь-яке таке рішення і передбачає забезпечення ефективного виконання таких рішень на її території.
Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.