Постанова
Іменем України
25 січня 2021року
м. Київ
справа № 264/2520/18-ц
провадження № 61-15305св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Кальміуський районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Кальміуський районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання батьківства та стягнення аліментів.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у січні 2013 року вона познайомилася з ОСОБА_2 і з червня 2015 року почали підтримувати близькі стосунки. Із вересня 2015 року вони проживати разом у її квартирі АДРЕСА_1 . У червні 2017 року вона дізналася про вагітність та повідомила про це відповідача, який відреагував на цю новину негативно. Після цього ще деякий час вони підтримували спілкування та близькі стосунки, але з грудня 2017 року припинили спілкування. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син - ОСОБА_3, біологічним батьком якого є ОСОБА_2, проте останній батьком дитини себе не визнає. Вважає, що небажання відповідача мати дітей не звільняє його від прав та обов`язків перед сином, а дитина має право мати батька та відповідний запис в актовому записі про народження. Стверджувала, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.
Посилаючись на викладене, позивач просилавизнати ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести відповідні зміни до актового запису про його народження, зазначивши батьком дитини відповідача; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внесено відповідні зміни до актового запису від 23 січня 2018 року № 48, зробленого Кальміуським районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про народження дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячнодо досягнення дитиною трирічного віку, починаючи з 11 травня 2018 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позов, районний суд виходив із того, що батьківство ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, підтверджується поясненнями сторін, які не заперечували наявність близьких стосунків протягом тривалого часу; показаннями свідків, які вказували про спільне проживання сторін та існування між ними відносин напередодні народження дитини; спільними фотознімками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дослідженими судом медичними документами щодо позивача та дитини. Місцевий суд, виходячи з інтересів дитини, врахував, що відповідач категорично відмовився від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи для вирішення питання щодо біологічного батьківства. У частині вирішення позовних вимог щодо стягнення аліментів суд першої інстанції керувався законодавчо закріпленим обов`язком батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, який покладається на них у рівних частках. Крім того, враховуючи положення частини другої статті 84 Сімейного кодексу України (далі - СК України), районний суд вважав можливим стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
Постановою Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року рішення суду першої інстанції від 16 жовтня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, правильно визначився із спірними правовідносинами та законом, який їх регулює, й ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд, з урахуванням інтересів дитини, вважав обґрунтованим рішення районного суду, оскільки відповідач не спростував кровного споріднення з дитиною, народженою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 . При цьому, апеляційний суд відхилив усі доводи апеляційної скарги представника відповідача, оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Білозьорова О. Б. задоволено. Постанову Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд взагалі не навів мотивів прийняття або відхилення цих аргументів відповідача, які наведені в апеляційній скарзі та повторюються у касаційній скарзі, а погодився з висновками суду першої інстанції щодо суті спору та вважав, що ухилення відповідача від проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи дає суду підстави встановити факт наявності кровного споріднення між відповідачем і дитиною. А згідно з пунктом "в" частини третьої статті 382 ЦПК України в мотивувальній частині постанови апеляційного суду зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 не з`явився для проведення молекулярно-генетичної експертизи для встановлення наявності чи відсутності кровного споріднення між ним і дитиною, що свідчить, що ухилення відповідача від участі у проведенні експертизи, пославшись на вимоги статті 109 ЦПК України.
Разом з тим, для правильного застосування цієї норми процесуального права суду потрібно не лише констатувати факт неявки на експертизу і послатись на статтю 109 ЦПК України, а й надати правову оцінку доводам відповідача про причини неявки на експертизу, які ОСОБА_2 апеляційному суду наводив. Проте такого аналізу цих причин неявки на експертизу апеляційний суд не здійснив. Отже, висновки суду про ухилення від участі в експертизі є передчасними.
Постановою Донецького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції змінено у мотивувальній частині, шляхом виключення висновку суду про ухилення відповідача від участі в проведенні судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи для вирішення питання щодо біологічного батьківства. В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при вирішенні питань, поставлених перед комісією експертів, детально досліджені та відображені у висновку дані історії вагітності та пологів ОСОБА_1, обмінної карти жіночої консультації позивача, чотирьох протоколів УЗІ та медичної карти новонародженої дитини. Суперечності експертного висновку вказаним медичним матеріалам апеляційним судом не встановлено. Доводи представника відповідача про те, що в порушення вимог частини першої статті 111 ЦПК України, експертиза проведена без участі двох експертів в напрямку знань акушерства та гінекології, колегія суддів визнала безпідставними, оскільки за вимогами зазначеної норми закону, комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань, а згідно з відомостями Реєстру атестованих судових експертів України, всі члени комісії мають один вид експертної спеціалізації - судово-медична експертиза. Отже, призначена у справі судово-медична гінекологічна експертиза була проведена відповідно до закону. Залучення для проведення експертизи фахівця в галузі акушерства та гінекології Чуйко В. І. без погодження з особою, що призначила експертизу (суду), а також описки в експертному висновку не дають підстав вважати, що при проведенні експертизи допущені істотні порушення норм, які регламентують порядок проведення експертизи. Висновок експертів в повному обсязі підтримала допитана у судовому засіданні апеляційної інстанції судовий експерт ОСОБА_5 . Всі заперечення відповідача щодо правильності експертизи викликані тим, що останній не згоден з її висновками щодо періоду зачаття народженої позивачем дитини. Посилання ОСОБА_2 на те, що в зазначений в експертизі період зачаття дитини він вже підтримував стосунки з іншою жінкою, що підтверджується фотографіями та авіабілетами на відпочинок, не спростовують висновків цієї експертизи. При цьому, період зачаття дитини, встановлений експертами не співпадає зі знаходженням відповідача на відпочинку в ОАЕ з іншою жінкою. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростували пояснення позивача та висновки цієї експертизи щодо строків зачаття дитини, ОСОБА_2 не надав. При цьому, колегія суддів вважала недоведеними посилання ОСОБА_2 на те, що він супроводжував позивача до центру репродуктивної медицини, де вона використовувала його біологічний матеріал, необхідний для народження дитини, а тому він є донором, але не батьком, оскільки його згоди на це не було.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що в порушення норм процесуального права, суд першої інстанції розглянув справу у відсутності ОСОБА_2, який через хворобу в період із 11 по 19 жовтня 2018 року не мав можливості з`явитись до суду, колегія суддів визнала безпідставними, з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово брав участь у судових засіданнях, давав пояснення суду, наводив свої доводи, міркування щодо питань, які виникали під час судового розгляду. Крім того, представник відповідача - адвокат Білозьоров О. Б. був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи 16 жовтня 2018 року, тому суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення у відсутності відповідача. При цьому, довідка про хворобу не надана ОСОБА_2 до місцевого суду до ухвалення рішення у справі, а копія цієї довідки додана тільки до апеляційної скарги. Правильним є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину та позивача до досягнення дитиною трирічного віку.
Разом з тим, є помилковим висновок місцевого суду щодо ухилення відповідача від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, що дає підстави встановити факт наявності кровного споріднення між відповідачем і дитиною позивача. Причини відмови відповідача від проведення молекулярно-генетичної експертизи та неявки в експертну установу для відібрання зразків букального епітелію є поважними, а тому підстав вважати, що ОСОБА_2 ухилився від проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи для вирішення питання щодо біологічного батьківства немає.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). Всі медичні документи, які були на вивченні в експертів, а саме: обмінна карта вагітної ОСОБА_1, п`ять протоколів ультразвукового дослідження плоду, медична карта новонародженого № 52 свідчать про те, що зачаття дитини настало в період з 17 по 27 квітня 2017 року. Висновок експерта не відповідає чинному законодавству України, щодо його форми та змісту та має дуже багато помилок та неточних записів, які дають підстави мати справедливі сумніви у його правильності та необґрунтованості. Експертиза проводилася без участі двох експертів в напрямку знань акушерства та гінекології.
У січні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що 09 січня 2019 року Донецький апеляційний суд за клопотанням сторін призначав комплексну комісійну судово-гінекологічну, судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу, на вирішення якої, серед іншого, ставилось питання щодо вірогідності батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, відповідач не з`явився у визначений час та дату до експертної установи. Після повторного призначення експертизи, ОСОБА_2 також не з`явився для її проведення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
08 грудня 2020 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 23 січня 2018 року Кальміуським районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Відомості про батька дитини записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян від 23 січня 2018 року № 00019434536.