ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/514/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2020
у складі колегії суддів: І. В. Зубченко - головуючий, А. М. Білецька, О. О. Радіонова
та на рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2020
суддя: М. О. Лейба
за позовом фізичної особи-підприємця Шария Олексія Миколайовича
до виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області
про визнання договору укладеним у запропонованій редакції
за участю представників учасників:
позивача: не з`явилися
відповідача: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Шарий Олексій Миколайович (далі - ФОП Шарий О. М., позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області (далі - Виконавчий комітет, відповідач) про визнання укладеним між ними договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, у запропонованій позивачем у позовній заяві редакції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від укладення з позивачем договору на тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, укладення якого є обов`язковим в силу вимог чинного законодавства, не надає відповіді на оферту позивачу, створює позивачеві перешкоди у здійсненні господарської діяльності.
Позивач зазначає, що наявні у нього дозволи Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на розміщення засобів зовнішньої реклами відповідно до ст. 5 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та ч. 15 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" автоматично продовжили свою дію до дня закінчення проведення антитерористичної операції на території м. Маріуполя.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарський суд Донецької області від 10.06.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що підстави для визнання укладеним між сторонами у справі договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів відсутні, оскільки дозволи, які були раніше видані позивачу на рекламні конструкції, втратили чинність (вважаються анульованими, недійсними) з підстав припинення позивачем як фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності з 01.09.2017 - дня припинення ним підприємницької діяльності, нові дозвільні документи на розміщення зовнішньої реклами у позивача відсутні та запропонований позивачем проект договору, укладення якого є предметом спору у цій справі, не містить усіх істотних умов.
Постановою Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 905/514/19 скасовано судові рішення, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд вказав на те, що обставини наявності у позивача дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами: пр. Леніна, 108, 104, 111а, вул. Артема, 51, 54, 58, 65, 80, 88, вул. Металургів, 67, 69 та вул. Нахімова, 103 у місті Маріуполі є обставинами, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.
Верховний Суд визнав передчасними висновки суду про те, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами, які були раніше видані позивачу на рекламні конструкції за цими адресами, є анульованими з підстав припинення позивачем як фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності з 01.09.2017 - дня припинення ним підприємницької діяльності, а нові дозвільні документи на розміщення зовнішньої реклами у позивача відсутні.
Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини переоформлення приватним підприємством "Вест Клайф" виданих раніше позивачеві у справі дозволів на розміщення зовнішньої реклами по спірним рекламним конструкціям у зв`язку з набуттями права власності на ці конструкції. Суди не з`ясували чи були переоформлені зазначені дозволи у зв`язку з набуттям ПП "Вест Клайф" права власності на рекламні конструкції та відповідно не встановили чи підлягали ці дозволи анулюванню у зв`язку з припиненням позивачем підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Верховний Суд у постанові наголосив на тому, що автоматичного анулювання дозвільних документів чинне законодавство не передбачає та вказав на нез`ясування судами попередніх інстанцій прийняття відповідачем, як уповноваженим органом, рішення про анулювання виданих позивачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами щодо спірних рекламних конструкцій, з огляду на що суди дійшли передчасного висновку про те, що видані позивачу дозволи на розміщення рекламних конструкцій є автоматично анульованими.
Також Верховний Суд зазначив, що суди не з`ясували на якій підставі позивач користувався місцями розміщення спірних спеціальних конструкцій зовнішньої реклами до моменту їх продажу ПП "Вест Клайф", тобто чи були укладені між сторонами у справі договори про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (щодо спірних рекламних конструкцій), чи є такі договори діючими, чи припинилася дія таких договорів та з яких підстав.
Крім того, Верховний Суд вказав на те, що суди не дослідили наведених позивачем поважних причин пропуску строку, що не залежали від нього, на подання листа головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради №30.9-15340-30.6.1 від 07.06.2019 з розрахунком плати за користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі №905/514/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2020, задоволено позовні вимоги позивача. Визнано укладеним договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.
Судові рішення мотивовані наявністю правових підстав для укладення договору, враховуючи наявність відповідних дозволів у позивача та обов`язковість укладення договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд першої інстанції вказує на відсутність рішення про анулювання документа дозвільного характеру дозвільним органом - виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та відсутність в матеріалах справи доказів переоформлення дозволів на ПП "Вест Клайф".
Крім того, суд вказує на те, що дозволи позивача на розміщення засобів зовнішньої реклами є дійсними в силу положень ст. 5 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та ч. 15 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Місцевий господарський суд зазначив, що умови договору, запропоновані позивачем, відповідають умовам договору, затвердженим рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22.03.2017 № 46.
Суд першої інстанції вказав на те, що відсутність усіх необхідних даних для заповнення певного розміру орендної плати у договорі не скасовує обов`язку сторін укласти договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, який повинен відповідати договору, затвердженому компетентним органом.
Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, відхилив посилання виконавчого комітету Маріупольської міської ради на те, що ФОП Шариєм О.М. неодноразово порушувались істотні умови раніше укладених договорів, оскільки зазначене не звільняє Виконавчий комітет від виконання визначеного законом обов`язку щодо укладення договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
Також, відхиляючи посилання виконавчого комітету Маріупольської міської ради на те, що позивач є військовослужбовцем, який усупереч діючому законодавству, зокрема Закону України "Про підприємництво" та Закону України "Про запобігання корупції", здійснює підприємницьку діяльність, суд апеляційної інстанції вказав на те, що Шарий О.М. не є особою, якій ст. 25 Закону України "Про запобігання корупції" заборонено здійснювати підприємницьку діяльність під час перебування ним на контрактній службі в Збройних Силах України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2020, постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі №905/514/19, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
З уточненої касаційної скарги вбачається, що вона подається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків та не виконано вказівок, викладених в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №905/514/19.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 137373 Шарий Олексій Миколайович 07.06.2006 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису про державну реєстрацію 2 274 000 0000 011393.
Виконавчий комітет Маріупольської міської ради рішеннями № 328 від 20.08.2014, №215 від 21.05.2014, № 294 від 16.07.2014 "Про розгляд звернень суб`єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя" продовжив Фізичній особі-підприємцю Шарию Олексію Миколайовичу термін дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами розміром 3 м на 6 м терміном на п`ять років.
Відповідно до договорів купівлі-продажу № 05/06 від 05.06.2017, № 20/06 від 20.06.2017, № 12/05 від 12.05.2017 та № 10/07 від 10.07.2017 Фізична особа-підприємець Шарий Олексій Миколайович продав, а Приватне підприємство "Вест Клайф" купило спеціальні конструкції зовнішньої реклами.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Шарий Олексій Миколайович 01.09.2017 припинив свою підприємницьку діяльність (номер запису 22740060007011393).
Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність в матеріалах справи доказів прийняття виконавчим комітетом Маріупольської міської ради рішення "Про скасування дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами", як це передбачено п. 4.23 Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, та доказів прийняття рішення про анулювання документа дозвільного характеру відповідно до ч. 7 ст. 4-1 Закону України " Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
10 липня 2018 року між ФОП Шариєм О.М. та ПП "Вест Клайф" укладені додаткові угоди до зазначених договорів купівлі-продажу, на підставі яких ПП "Вест Клайф" повернуло у власність Шария О.М. частину придбаних рекламних конструкцій, які знаходяться в центральній частині м. Маріуполя.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Вест Клайф" не стало власником спеціальних конструкцій, які є предметом додаткових угод до договорів купівлі-продажу та матеріали справи не містять доказів переоформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами по спірним рекламним конструкціям на ПП "Вест Клайф".
16 липня 2018 року Фізична особа-підприємець Шарий Олексій Миколайович повторно зареєструвався як фізична особа-підприємець.
26 грудня 2018 року ФОП Шарий Олексій Миколайович звернувся до виконавчого комітету Маріупольської міської ради із заявою на укладання договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів в загальній кількості 14 конструкції, а саме: конструкції зовнішньої реклами згідно з номерами за схемою 982, 1015, 1016, 1017, 1018, 1019, 1020, 1021, 1022, 1023, 1024, 1025, 1026, 1124.
Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради у листі № 30.9-39049-30.1 від 12.02.2019 повідомило ФОП Шария Олексія Миколайовича про недоцільність укладення договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів між ФОП Шариєм О.М. та виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, оскільки ФОП Шарий О.М. неналежним чином виконував умови укладених раніше договорів про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів та є військовослужбовцем Збройних Сил України, з огляду на що відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємництво" та ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" не може займатися підприємницькою діяльністю.
Оскільки виконавчий комітет Маріупольської міської ради відмовився укласти договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів з ФОП Шариєм О. М., останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.