УХВАЛА
13 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 761/16124/15-ц
Провадження № 14-184 цс 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича
та Штелик Світлани Павлівни від участі в розгляді справи № 761/16124/15-ц
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства
"Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення заборгованості, захист прав споживача фінансових послуг
УСТАНОВИЛА:
1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом,
у якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (далі - ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива") відсотки за користування грошовими коштами на суму основного боргу за період
з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року у розмірі 607, 61 долара США, три проценти річних на суму основного боргу за період з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року в розмірі 142, 97 долара США, пеню за прострочення виконання зобов`язання за період з 20 листопада 2014 року
до 03 червня 2015 року у сумі 52 185, 88 долара США.
2. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від
18 травня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу "Інтернаціональний" в іноземній валюті від
25 лютого 2014 року № 51?в-16/286455 відсотки за користування грошовими коштами на суму основного боргу за період з 20 листопада 2014 року до
03 червня 2015 року у розмірі 607, 61 долара США, що еквівалентно
15 354, 30 грн, три проценти річних на суму основного боргу за період
з 20 листопада 2014 року до 03 червня 2015 року у розмірі
142, 97 долара США, що еквівалентно 3 612, 85 грн. Стягнено з
ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" в дохід держави судовий збір у сумі
243,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.
3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, у серпні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у позові про стягнення пені та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.
4. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 серпня 2018 року відкрите касаційне провадження у цій справі, а ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених підпунктом 7
пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" та частиною п`ятою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
5. З огляду на те, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України, для забезпечення правової визначеності та єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 грудня 2020 року прийняла та призначила справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
6. 04 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. та Штелик С. П. від розгляду цієї справи з посиланням на пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України, у зв`язку з тим, що Пророк В. В. та Штелик С. П. викладали правову позицію в іншій справі.
7. Обґрунтовуючи заявлений відвід, ОСОБА_1 зазначив, що предметом позову у справі є стягнення з банку пені за порушення зобов`язання з повернення вкладу, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". При цьому зазначає, що, входячи до колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при розгляді іншої справи (№ 761/31065/14?ц), судді Пророк В. В. та Штелик С. П. вже викладали свою правову позицію щодо зазначеного питання, яка, на думку ОСОБА_1 , суперечить закону, а відтак він не може довіряти суддям, про відвід яких заявляє, вважаючи їх упередженими та необ`єктивними.
8. Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку
про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
9. Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
10. Однак при цьому частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено,
що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.
11. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема,
щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи,
а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду".