Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 554/6821/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/814/266/20
Провадження № 51 - 4571 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170040003558 від 08 грудня
2015 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Кочубеївка Чутівського району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2, ст. 125 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 24 липня 2019 року
ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки
6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;
- за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду. Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 24 липня 2019 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 : на користь потерпілої ОСОБА_2 18 365 гривень 16 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 600 000 гривень моральної шкоди; на користь держави 6 616 гривень 32 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 08 грудня
2015 року приблизно о 05 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки "ВАЗ-21102" державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Великотирновській зі сторони вул. Юрія Тимошенка в напрямку
вул. Героїв Сталінграда в м. Полтаві, на перехресті з вул. Героїв Сталінграда порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини на розподільчий газон, що розділяє смуги зустрічного руху, де допустив зіткнення з бетонною опорою рекламного біг-борду. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля, яким керував ОСОБА_1,
ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Крім того, 04 квітня 2017 року приблизно о 06 годині ОСОБА_1 в приміщенні сауни "Добра парна", розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Гетьмана, 24, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_2 багаточисельні удари кулаками рук та взутими ногами в область голови, верхніх та нижніх кінцівок, тулубу, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2020 року апеляційні скарги прокурора в кримінальному провадженні Пічугіна Р.І. та потерпілої ОСОБА_2 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено частково.
Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ст. 125 ч. 2 КК України скасовано, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі
ст. 49 КК України, ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності. Виключено посилання на ст. 70 ч. 1 КК України та призначення покарання за сукупністю злочинів.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року
№ 838-VIIІ зараховано ОСОБА_1 у строк покарання попереднє ув`язнення з
24 липня 2019 року по 22 червня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У частині вирішення цивільного позову вирок змінено, зменшено розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, визначивши його в сумі 200 000 гривень.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність призначеного покарання за ст. 286 ч. 2 КК України тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, порушення норм матеріального закону при зменшенні розміру стягнутої на користь потерпілої моральної шкоди, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги статей 65, 66, 67 КК України, в повній мірі не враховано, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок якого потерпілій заподіяно значну шкоду здоров`ю, не відшкодував заподіяну шкоду, обставини, які пом`якшують покарання відсутні, сам ОСОБА_1 не працює та зловживає спиртними напоями. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 і у подальшому не змінив своє ставлення до ОСОБА_2, знову заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, за що вироком Київського районного суду
м. Полтави від 20 березня 2020 року був засуджений за ст. 125 ч. 2 КК України до одного року обмеження волі. Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 23, 1167, 1193 ЦК України при зменшенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на її користь, до 200 000 гривень, при цьому вважає, що 600 000 гривень є обґрунтованим і справедливим розміром моральної шкоди. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції встановив суму 600 000 гривень в сукупності за два кримінальні правопорушення, передбачені ст. 286 ч. 2 КК та ст. 125 ч. 2 КК України, якими ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду, і за висновком судово-психологічної експертизи від 28 грудня 2018 року № 954 тільки внаслідок заподіяння ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, було заподіяно моральну шкоду, орієнтовний розмір якої становить 18 мінімальних заробітних плат на момент винесення судом відповідного рішення. Указує на те, що після дорожньо-транспортної пригоди вона
4 місяці перебувала на лікуванні, перенесла не одну важку операцію, спожила велику кількість ліків, пройшла багато медичних процедур, їй довелося залишити роботу, троє її дітей залишились без материнської опіки та підтримки, повного відновлення здоров`я не відбулося і вона отримала 2-гу групу інвалідності, однак зазначені обставини судом апеляційної інстанції залишені поза увагою. Крім того, у порушення вимог ст. 1193 ЦК України суд апеляційної інстанції одним із обґрунтувань зменшення суми на відшкодування моральної шкоди врахував, що обвинувачений не має роботи та стабільного доходу.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 засуджений
ОСОБА_1 зазначає про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів та просить залишити її без задоволення.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 частково обґрунтованою, зазначила, що вона підлягає задоволенню в частині доводів про необґрунтоване зменшення суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.