Постанова
Іменем України
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 487/2293/17
провадження № 51-3837км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів: Марчука О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Руденка В. М.(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150030000862 від 03 березня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, неодноразово засудженого, останнього разу - Заводським районним судом м. Миколаєва від 21 листопада
2014 року за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, 13 січня 2017 року звільненого у зв`язку із відбуттям покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Миколаївського апеляційного суду від 09 червня
2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 листопада
2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке належить на праві приватної власності обвинуваченому, за ч. 2 ст. 121 КК України - на строк 9 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке належить на праві приватної власності обвинуваченому.
Оскаржуваним рішенням апеляційного суду вказаний вирок районного суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2
ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, пом`якшено засудженому покарання за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
В іншій частині вирок районного суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 03 березня 2017 року приблизно о 02.00 год., у стані алкогольного сп`яніння, незаконно проникнувши до будинку АДРЕСА_2, з умислом розбійного нападу, з кімнати, де спав потерпілий ОСОБА_2 , таємно викрав чуже майно (ноутбук марки "НР", вартістю 7000 грн, мобільний телефон марки "S-TELL", вартістю 400 грн, телевізор "LG 21FS20 LX", вартістю 1000 грн ) та переніс його до місця проживання свого знайомого ( АДРЕСА_1 ).
Одразу після цього, ОСОБА_1, повернувся до будинку АДРЕСА_2, незаконно проникнувши до нього та зайшовши до кімнати, де спав ОСОБА_2, з метою віднайти грошові кошти та інші коштовні речі, щоб в подальшому незаконно заволодіти ними, схопив останнього за шию та почав бити його руками по обличчю, вимагаючи повідомити місцезнаходження грошей та цінних речей. У результаті цього між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла бійка, в ході якої вони перемістилися на кухню, де ОСОБА_1 скляною пляшкою, яку взяв зі столу, вдарив один раз потерпілого по голові, від чого пляшка розбилася, потім верхнім фрагментом пляшки, що залишився в руці, ОСОБА_1, вдарив один раз у праву ногу потерпілого. В подальшому ОСОБА_1 продовжив наносити ОСОБА_2 чисельні удари руками та ногами в голову.
Своїми діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, що спричинили смерть останнього.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у своїй касаційній скарзі просить скасувати оскаржуваний вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону.
А саме, особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що суд порушив вимоги
ст. 420 КПК України, постановивши судове рішення у формі вироку, а не ухвали, а також, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст. 374 вказаного кодексу, оскільки у ньому не зазначено обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання засудженого.
Крім того, прокурор також стверджує, що апеляційний суд зобов`язаний був залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, оскільки ухвалення нового вироку за скаргою останнього прямо суперечить вимогам КПК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор не підтримав касаційну скаргу та просив залишити її без задоволення.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора та просив залишити без зміни оскаржуване судове рішення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень в касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується твердження прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то воно є необґрунтованим та спростовується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без зміни; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За змістом п. 4 ч. 1 ст.408 КПК України апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише у випадках, коли при цьому не погіршується становище засудженого, та скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках, передбачених пунктами 1 - 4 ч. 1 ст. 420 КПК України.