Постанова
Іменем України
25 січня 2021 року
м. Київ
справа № 442/5033/16-ц
провадження № 61-40637св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Стебницька міська рада Дрогобицького району Львівської області, Відділ центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області,
треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, в особі відділу Держгеокадастру у місті Дрогобич Львівської області, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Стебницької міської ради, Відділу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_3, про визнання частково незаконним (протиправним) та часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання частково незаконним (протиправним) та часткове скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, визнання права власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Стебницької міської ради, Відділу центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській областів особі відділу Держгеокадастру у місті Дрогобич Львівської області, про визнання частково незаконним (протиправним) та часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання частково незаконним (протиправним) та часткове скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, визнання права власності на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 став законним власником 13/40 житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 11 травня 2012 року.
Вирішуючи питання про виділ своєї частки із спірного будинковолодіння, позивач звернувся до відділу Держгеокадастру у місті Дрогобичі Львівської області про надання інформації щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування спірного житлового будинку, оскільки такою інформацією не володів.
На своє звернення позивач отримав довідку відділу Держгеокадастру у місті Дргогобичі Львівської області від 15 червня 2016 року № І-24/0-19/6-16 про те, що відповідно до Державного акта на право власності за № 010944000457 від 29 грудня 2009 року земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 належить відповідачці ОСОБА_1 на підставі рішення Стебницької міської ради № 96 від 27 грудня 2006 року.
З цього часу позивач зрозумів, що його права та інтереси порушено, оскільки він являючись законним власником 13/40 спірного житлового будинку, не має будь-яких правомочностей до частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, яка б відповідала його ідеальній частці у будинку.
ОСОБА_1 просив суд: визнати частково незаконним (протиправним) та частково скасувати рішення Стебницької міської ради Львівської області № 96 від 27 грудня 2006 року в частині передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю, включаючи ту частину земельної ділянки, яка відповідає 13/40 ідеальної частки у житловому будинку з господарськими спорудами; визнати частково недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку № 0100944000457 від 29 грудня 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на 13/40 ідеальних частин земельної ділянки; визнати за позивачем право власності на 13/40 ідеальних частин земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2017 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 задоволено. Залучено до участі у даній справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Стебницької міської ради Львівської області від 27 грудня 2006 року № 96.
Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯД № 505823 від 29 грудня 2009 року, виданий ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними господарськими будівлями та спорудами.
Скасовано реєстрацію на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 що в АДРЕСА_1 в Книзі записів реєстрації дежавних актів на право власності на постійне користування землею, договорів оренди землі за № 01.0944000457 у Стебницькій міській раді, кадастровий номер земельної ділянки 4610670500:01:021:0028.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що строк позовної давності позивачем не пропущено, порушення права ОСОБА_2 має продовжуваний характер, а окрім цього, позивач про порушене право на земельну ділянку дізнався із довідки Дрогобицького Держгеокадастру від 15 червня 2016 року № 1-24/0-19/6-16.
Даючи дозвіл на виготовлення технічної документації з метою передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, органи місцевого самоврядування не врахували, що є інші співвласники будинку, які мають право на частку відповідно до частки в будинку та норм визначених для обслуговування будинку, чим порушили право не тільки позивача, але і третьої особи ОСОБА_3 .
Апеляційний суд, зіславшись на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, вказав про те, що нормамии статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття ОСОБА_2 права власності на частину домоволодіння) закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
16 липня 2018 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2018 року та залишити в силі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2017 року, посилаючи на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про порушення прав та інтересів позивача та третьої особи оскаржуваним рішення органу місцевого самоврядування є неправильним, оскільки одноосібним власником спірного домоволодіння станом на час прийняття спірного рішення органу місцевого самоврядування була ОСОБА_2 .
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 став власником 13/40 частини спірного житлового будинку на підставі зареєстрованого належним чином рішення апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2011 року лише 11 травня 2012 року, а ОСОБА_3 стала також власником частини вказаного житлового будинку на підставі зареєстрованого належним чином того ж самого судового рішення у 2011 році.
Суд першої інстанції абсолютно справедливо вказав про пропуск позивачем строку позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
У жовтні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 15 квітня 2020 року № 1089/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-40637св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року зупинено касаційне провадження у даній справі № 442/5033/16-ц до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 689/26/17.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року поновлено касаційне провадження у даній справі № № 442/5033/16-ц.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач на підставі договору дарування, посвідченого старшим державним нотаріусом Другої Дрогобицької державної нотаріальної контори Городничим М. О., 07 травня 1988 року (реєстраційний № 1-1264), став власником незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 ), який належав його матері - ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Стебницької міської ради від 06 червня 1985 року за № 102 (а. с. 10-13).
Згідно акту виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель встановлено в натурі межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_7 для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських будівель площею 1011 кв. м на підставі рішення виконкому Стебницької міської ради № 94 від 07 квітня 1988 року (а. с. 20, 22).
Рішенням виконкому Стебницької міської ради № 86 від 17 квітня 1997 року "Про затвердження актів введення в експлуатацію індивідуальних житлових будинків" було затверджено Акт закінчення будівництва та введення в експлуатацію спірного житлового будинку житловою площею 56,0 кв. м та вирішено оформити і видати ОСОБА_2 свідоцтво про право особистої власності на зазначений житловий будинок.
Згідно договору дарування, посвідченого 16 серпня 2002 року державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори Лютик Р. В. (реєстраційний № 698), позивач подарував своїй дочці - ОСОБА_2 1/2 ідеальну частину спірного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель (а. с. 23).
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 31 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визнання договору дарування будинку недійсним, визнання права власності на половину будинку і господарських будівель, заявлені позовні вимоги задоволено та визнано частково недійсним договір дарування будинку, укладений 07 травня 1988 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на спірний будинок та визнано частково недійсним свідоцтво на право власності на жилий будинок, зареєстрований за ОСОБА_2 в Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації за № 1-1264; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частину спірного будинковолодіння (а. с. 28).
Ухвалою Верховного суду України від 23 квітня 2008 року вказані вище рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2007 року було скасовано і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 32-33).
Згідно рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено частково, а саме: визнано частково недійсним договір дарування будинку, укладений 07 травня 1988 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на спірний будинок; визнано право власності за ОСОБА_3 на 17,5 % будинку; визнано за ОСОБА_2 право власності на 32,5 % будинку та частково задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, а саме визнано недійсним договір дарування 1/2 ідеальної частини спірного будинку, укладений 01 червня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 34-36).
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2011 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року в частині:
визнання частково недійсним договору дарування будинку, укладеного 07 травня 1988 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_3 ;
визнання недійсним в повному обсязі договору від 01 червня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (про дарування 1/2 частини спірного будинковолодіння) змінено, визнавши недійсним цей договір в частині дарування ОСОБА_3 - ОСОБА_2 своєї частки, що перевищує 17,5 % спірного будинковолодіння;
відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування від 16 серпня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (про дарування 1/2 частини спірного будинковолодіння) у зв`язку із пропуском строку позовної давності було скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В решті оскаржуване рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року було залишено без змін і набрало законної сили (а. с. 37 - 38).
На підставі вищезазначених рішень судів позивач став власником 13/40 частин спірного житлового будинку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав від 11 травня 2012 року (а. с. 27).
Із змісту Довідки з відділу Держгеокадастру у місті Дрогобич Львівської області за № 1-24/0-19/6-16 від 15 червня 2016 року, яку позивач ОСОБА_2 отримав на свій запит встановлено, що власником земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 відповідно до Державного акта № 010944000457 на право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі рішення Стебницьої міської ради № 96 від 27 грудня 2006 року "Про відміну окремих пунктів рішень Стебницької міської ради та виконкому та безоплатну передачу у власеість громадянам земельних ділянок" (а. с. 43, 63).