ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
справа №826/6555/15
адміністративне провадження №К/9901/63651/18, №К/9901/64915/18, №К/9901/62862/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Волощука В.В.,
представника позивача - Дудник С.М.,
представника відповідача - Шевченка В.О.,
представника заявника касаційної скарги - Козиренка С.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/6555/15
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України - про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Міністерства юстиції України, Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України і Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, постановлене в складі: головуючого судді Григоровича П.О., і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Епель О.В., суддів Карпушової О.В., Сорочка Є.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України (далі - третя особа, Миколаївська митниця ДФС України) з вимогами: скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) від 12.03.2015 №144-о; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Миколаївська митниця ДФС України; стягнути з Миколаївської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Миколаївська митниця ДФС України, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що Законом України від 16.09.2014 №1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон №1682-VII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені чіткі вимоги щодо застосування до особи заборони, яка передбачена частиною третьою статті 1 вказаного Закону. Позивачка стверджує, що посади, які передбачені пунктом 8 частини першої статті 3 або пунктом 4 частини другої статті 3 Закону №1682-VII, вона у вказані в Законі періоди не обіймала. Так, у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 вона займала посади: провідного інспектора сектору аналітичної роботи відділу контролю митної вартості Східної митниці Міндоходів; заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Східної митниці Міндоходів; заступника та першого заступника начальника Кримської митниці Міндоходів, які відповідно до Положення про Державну митну службу, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 №582/2011, тільки реалізовують державну політику у сфері митної справи, однак позбавлені повноважень щодо формування податкової та/або митної політики. У зв`язку з цим позивачка уважає, що немає правових підстав для застосування до неї заборони, передбаченої Законом №1682-VII.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 займала посади: з 14.02.2011 по 03.06.2013 - заступник начальника Кримської митниці ДМС України; з 04.06.2013 по 28.07.2014 - перший заступник начальника Кримської митниці Міндоходів.
4. 29 липня 2014 року позивачка була призначена на посаду заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів.
5. 24 лютого 2015 року ДФС України прийнято наказ №117 "Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади" стосовно посадових і службових осіб Міндоходів".
6. 02 березня 2015 року позивачка була ознайомлена із зазначеним наказом під підпис та 10.03.2015 подала заяву на ім`я Голови ДФС України щодо проведення вказаної перевірки щодо неї.
7. Також позивачкою на ім`я Голови Комісії з реорганізації Міндоходів Булоуса І.О. надавалися пояснення щодо незастосування до неї заборон, передбачених Законом №1682-VII.
8. 11 березня 2015 року директором Департаменту персоналу ДФС України Пригаровським В.М. і заступником начальника відділу роботи з персоналом митниць управління кадрового забезпечення митниць Департаменту персоналу ДФС України Максимовою А.С. було складено довідку про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1, якою встановлено, що позивачка у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 обіймала посади щодо яких встановлена заборона.
9. Також директором Департаменту персоналу ДФС України було складено на ім`я Голови Комісії з реорганізації Міндоходів Булоуса І.О. доповідну записку, в якій повідомлено, що позивачка підлягає звільненню з підстав, передбачених Законом №1682-VII.
10. 12 березня 2015 року Міндоходів прийнято наказ №114-о про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці, від 11.03.2015 та доповідної записки директора Департаменту персоналу ДФС України Пригаровського В.М. від 11.03.2015 №543/99-99-04-03-01-18.
11. Уважаючи зазначений наказ протиправним, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано наказ Міндоходів від 12.03.2015 №144-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів з 13.03.2015. Стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2015 по 31.05.2018 у розмірі 383229,62 грн (триста вісімдесят три тисячі двісті двадцять дев`ять гривень та шістдесят дві копійки). У решті позову відмовлено.
13. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 сукупно більше одного року ОСОБА_1 обіймала посади заступника керівника та першого заступника керівника територіального органу Державної митної служби України, який відповідно до Положення про Державну митну службу, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 №582/2011 реалізовує державну політику у сфері митної справи, однак позбавлений повноважень щодо формування податкової та/або митної політики.
14. Отже, у зазначений період позивачка не працювала на посадах, щодо яких встановлені законодавчі обмеження, зокрема не обіймала посад керівника чи заступника керівника територіального органу центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної податкової та/або митної політики, а тому відсутні підстави для застосування до неї положень пункту 8 частини першої статті 3 Закону №1682-VII.
15. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності наказу Міндоходів від 12.03.2015 №144-о про звільнення позивачки, наявності правових підстав для поновлення її на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
16. При цьому, здійснюючи розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивачки, суд першої інстанції виходив з розрахунку середньоденної заробітної плати не за останні два місяці перед звільненням (січень та лютий 2015 року), оскільки факту повного відпрацювання особою в ці місяці не відбулось через перебування неї у відпустці, а за два місяці, які ним передували (листопад та грудень 2014 року).
17. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 у частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ДФС України, змінено, визначивши суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ДФС України за період з 13.03.2015 по 30.05.2018, у розмірі 212955,06 грн (двісті дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень та шість копійок). В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 залишено без змін.
18. Змінюючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині, суд апеляційної інстанції керувався тим, що процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
19. Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
20. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
21. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції уважає, що законодавством (без жодної альтернативи) чітко передбачено механізм розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата позивачки повинна обчислюватись, виходячи з виплат за січень та лютий 2015 року.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
22. 02 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДФС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018.
23. ДФС України, не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
24. Відповідач наголошує, що Міндоходів є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної митної політики. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 3 Закону №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.
25. Ураховуючи наведене, відповідач уважає, що позивачка у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 обіймала посаду, щодо якої встановлена заборона, а саме: у період з 04.06.2013 (наказ Міндоходів від 04.06.2013 №1064-о) по 28.07.2018 (наказ ДФС України від 29.06.2013 №104-о) першого заступника начальника Кримської митниці Міндоходів.
26. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддям Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
27. Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
28. Від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому вона наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
29. Також 11.10.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Миколаївської митниці ДФС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018.
30. Миколаївська митниця ДФС України, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
31. Третя особа вказує, що позивачка у період з 04.06.2013 по 28.07.2014 більше року обіймала посаду першого заступника начальника Кримської митниці Міндоходів, яка належить до переліку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 3 Закону №1682-VII.
32. Перебування особи на посаді/посадах (більше року), які зазначено, зокрема у пункті 8 частини першої статті 3 Закону №1682-VII, у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 передбачає безумовне застосування заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII.
33. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддям Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
34. Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
35. Від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу третьої особи, в якому вона наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
36. Також 25.10.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018.
37. МЮУ, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
38. Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 2 Закону №1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
39. Кримська митниця Міндоходів є територіальним органом Міндоходів в Автономній Республіці Крим. Позивачка у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 займала посаду першого заступника начальника Кримської митниці Міндоходів (заступника керівника територіального (регіонального) органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну митну політику в Автономній Республіці Крим) і не була звільнена за власним бажанням, а тому вона відповідає критерію здійснення очищення влади, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 3 Закону №1682-VII.
40. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддям Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
41. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
42. Від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу МЮУ, в якому вона наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
43. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 04.06.2019 №596/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаних касаційних скарг.
44. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
45. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.
46. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
47. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
48. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
49. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
50. Закон №1682-VII, який набрав чинності з 16.10.2014, визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
51. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
52. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону №1682-VII).
53. Протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону №1682-VII).
54. Перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), наведено у статті 2 Закону №1682-VII.
55. Так, частиною першою цієї статті визначено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: 1) Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників; 2) Генерального прокурора, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників; 3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації; 4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника; 5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників; 6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; 7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України; 8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг; 9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг; 10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування; 11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.
56. Критерії здійснення очищення влади (люстрації) установлені статтею 3 Закону №1682-VII.
57. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Закону №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
58. Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві (пункт 4 частини другої статті 3 Закону №1682-VII).
59. Підпунктом 1 пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1682-VII визначено, що впродовж 10-ти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третьої статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.
VI. Позиція Верховного Суду
60. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Суд виходить з такого.
61. Люстрація - це встановлена Законом №1682-VII або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
62. Стаття 2 Закону №1682-VII містить перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), а стаття 3 цього ж Закону визначає критерії, на яких ґрунтується очищення влади (люстрація).
63. Так, згідно з пунктом 4 частини другої статті 3 Закону №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, зокрема заступника керівника територіального (регіонального) органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику.