ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2021 року
м. Київ
справа № 580/150/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів : Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (суддя Рідзель О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року (судді: Епель О.В., Кузьмишина О.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
13 січня 2020 року Приватне акціонерне товариство Первомайський кар`єр Граніт (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Постоєнка Михайла Васильовича, прийняте у формі постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 квітня 2018 року ВП №56094782 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року №823/1540/17.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивач був обізнаний про прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови ще в 2018 року та мав можливість ознайомитися з відповідними матеріалами виконавчого провадження у 2018 році, з`ясувати підстави та порядок її прийняття та, у разі незгоди, своєчасно звернутися до суду з позовом, а також з того, що наведені позивачем обставини не надають підстав вважати, що встановлений законодавством строк на оскарження рішень, які мають наслідком порушення прав або інтересів особи, що звертається за їх захистом, може бути поновлений у зв`язку з тим, що особа тривалий час не користувалася своїми правами та не вважала відносини спірними.
Провадження в суді касаційної інстанції.
Приватне акціонерне товариство "Первомайський кар`єр "Граніт", уважаючи рішення судів попередніх інстанцій постановленими з порушенням вимог процесуального закону, подало касаційну скаргу.
У касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свою касаційну скаргу мотивує тим, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції проігнорували доводи позивача та не надали їм належної оцінки, не повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права.
Скаржник вказує на те, що лише 16 грудня 2019 року представник ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" вперше ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 56094782, завдяки чому отримав документи, що надали йому підстави для звернення до суду з цим позовом та з`ясував, що в матеріалах вказаного виконавчого провадження відсутні документи, які б підтверджували повноваження особи, що підписала та подала до ВДВС заяву про примусове виконання рішення, за яким відкрито таке провадження.
Скаржник зазначає, що 26 грудня 2019 після ознайомлення з вказаними матеріалами виконавчого провадження він звернувся до суду, але його позов було повернуто як такий, що підписаний неуповноваженою особою (ухвала суду у справі № 580/4226/19), з чим скаржник не погоджується.
Також скаржник вказує, що після цього він ще раз звертався до суду з відповідним позовом (справа № 580/154/20), але його позов також не було прийнято до розгляду, і вже після цього ухвалою суду в цій справі (третій раз подання відповідного позову) провадження було відкрито, однак потім, суд залишив позовну заяву без розгляду, що на переконання скаржника є протиправним.
Разом з тим, апелянт вважає, що під час вирішення питання щодо залишення позовної заяви без розгляду суд першої інстанції безпідставно допустив до участі у справі неуповноваженого представника відповідача та порушив норми статті 55 КАС України.
При цьому, скаржник вважає, що відповідач у цій справі повинен був доводити правомірність своїх дій та пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, а також, що матеріалами справи, на які послався суд першої інстанції не підтверджується направлення позивачу якихось конкретних документів, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях без установлення конкретної дати, до якої позивач міг звернутися до суду з цим позовом.
Позивач наполягає на тому, що він не знав про порушення свого права до ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 16 грудня 2019 року і мав право звернутися до суду з цим позовом до 26 грудня 2019 року, а також на тому, що ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження є правом, а не обов`язком сторони.
Крім того, позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження: направлялась боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вони надходили на адресу боржника, вказану у виконавчому документі (відсутні достовірні дані щодо дати відправлення, дати вручення/отримання, тощо); що виключно факт прийняття виконавцем рішення спонукав позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав; що саме з отриманням копії рішення позивачем, чи обізнаності про наявність виконавчого провадження останній міг встановити факт його неправомірності, звернутись з моменту отримання такого рішення до суду за захистом своїх прав з наявними відповідними доказами в підтвердження наведених ним обстави. На думку скаржника, позивач, як боржник, не повинен дізнаватись про існування або можливе існування виконавчих документів. Обов`язок надіслати на адресу боржника документи виконавчого провадження, покладено діючим законодавством на державного виконавця.
Скаржник вважає, що приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду від 27 лютого 2020 року у цій справі суд допустив порушення статтей 9, 55, 77, 79, 242 КАС України, неправильно застосував норми статті 287 КАС України та не врахував положення частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (яка діяла на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), а суд апеляційної інстанції не виправ цих порушень.
Відповідач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини першої, другої статті 287 цього Кодексу, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пункт 8 частини першої статті 240 КАС України встановлює, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Позиція Верховного Суду.
Аналіз указаних положень свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є боржником у виконавчому провадженні №56094782, яке відкрито постановою державного виконавця від 03 квітня 2018 року на підставі виконавчого листа від 19 січня 2018 року №823/15040/17, виданого Черкаським окружним адміністративним судом (т. 1, а.с. 60). У межах вказаного виконавчого провадження на позивача покладено обов`язок зі сплати боргу в розмірі 31404,44 грн.
Господарським судом Черкаської області порушено у відношенні позивача провадження у справі про банкрутство (ухвала суду від 14 лютого 2011 року 10/5026/290/2011).
Постановою державного виконавця від 03 квітня 2018 року зупинено виконавче провадження №56094782 у зв`язку з надходженням ухвали Господарського суду Черкаської області від 14 лютого 2011 року 10/5026/290/2011 (т. 1, а.с. 39).
Постановою державного виконавця від 15 липня 2019 року зазначене виконавче провадження поновлено (т. 1, а.с. 40).
15 липня 2019 року державним виконавцем прийнято постанови ВП № 56094782 про стягнення виконавчого збору та про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з визнанням судом мирової угоди (т. 1, а.с. 62, 63), копії яких позивачу направлено листом від 15 липня 2019 року ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03 червня 2019 року 10/5026/290/2011 (т. 1, а.с. 152). Однак, доказів отримання позивачем цих постанов не міститься в матеріалах справи.