ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 808/1892/14
касаційне провадження № К/9901/26304/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сіпака А.В.; судді: Калашник Ю.В., Татаринов Д.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чепурнов Д.В.; судді: Сафронова С.В., Поплавський В.Ю.)
у справі № 808/1892/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2014 року № 0000154710, від 05 березня 2014 року № 0000164710, від 05 березня 2014 року № 0000174710.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 16 листопада 2015 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 вересня 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, зазначає, що контролюючим органом під час проведення перевірки вжито всіх необхідних заходів для достовірного порівняння договірної ціни на реалізацію титанової губки з її звичайною вартості. Натомість суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не витребували у позивача пояснень та не дослідили самостійно, яким чином сформована ним ціна продажу товару.
Крім того звертає увагу на те, що витрати платника, здійснені у зв`язку з продажем нерезидентам - "OSTCHEM INTERNATIONAL GmbH", Company "Tolexis Enterprises AG", Company "Tolexis International Limited" титанової губки, отриманої за наслідками переробки давальницької сировини, в порядку підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) повинні визнаватися в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу.
Також наголошує на безтоварному характері господарських операцій, вчинених між ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма, Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-форт", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД СТРАТЕГ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа ЛТД".
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі.
15 грудня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року, результати якої оформлено актом від 18 лютого 2014 року № 70/28-04-47-10/00194731.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 153.2.1, 153.2.3, 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України з огляду на: заниження доходів від операційної діяльності у зв`язку з проведенням операцій із реалізації продукції покупцям-нерезидентам за цінами, що є нижчими за звичайну ціну, на 74220877,00 грн; безпідставне невизнання витрат, здійснених у зв`язку з продажем нерезидентам - "OSTCHEM INTERNATIONAL GmbH", Company "Tolexis Enterprises AG", Company "Tolexis International Limited" титанової губки, отриманої за наслідками переробки давальницької сировини, в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу; неправомірне формування витрат при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма", Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-форт", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД СТРАТЕГ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІАР", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа ЛТД", що мотивовано посиланням на наявність у цих суб`єктів господарської діяльності ознак фіктивності, а також ненадання транспортної документації та сертифікаті якості на товар.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 05 березня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000154710, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 7544271,00 грн за основним платежем та 3772135,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000164710, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 14803038,00 грн за основним платежем та 7401519,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000174710, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3545917,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов`язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (підпункт 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
До 01 січня 2013 року (пункт 8 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України) порядок визначення звичайних цін регулювався за правилами пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР).
Так, згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін.
Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.
Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак, при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.
В подальшому методи визначення та порядок застосування звичайної ціни обумовлені статтею 39 ПК України, пунктом 39.1 якої передбачено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.
За приписами пункту 39.2 статті 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.
При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов`язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.
Згідно з пунктом 39.11 статті 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.
В свою чергу, пунктом 39.14 статті 39 ПК України визначено, що обов`язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.
Таким чином, за загальним правилом звичайна ціна збігається із договірною, якщо контролюючий орган не доведе інше в установленому порядку.
Відповідно до розділу І Методичних рекомендацій щодо алгоритму визначення звичайної ціни продукції (товарів) при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, доведених до відома з метою правильності визначення звичайної ціни продукції (товарів) при організації проведення контрольно-перевірочної роботи, поліпшення якості проведення перевірок суб`єктів господарювання-юридичних осіб, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, листом Державної податкової служби України від 24 липня 2012 року № 20001/7/15-1217, для визначення звичайної ціни продажу продукції (товарів) на світових товарних ринках можуть використовуватись такі джерела інформації, зокрема, але не виключно: 1) статистичні дані державних органів статистики; 2) ціни спеціалізованих бірж з торгівлі окремими видами продукції; 3) Держзовнішінформ: бюлетень: "Огляд цін українського та світового товарних ринків", Товарний монітор "Біржові товари", Металургійні монітори "Сталевий прокат", "Сировинні матеріали" каталог "Імпортери та експортери України"; 4) інтернет-сайти: metaltorg.ru - ціни на метали; metalcourier-online.com - світові ціни на метали, феросплави та вугілля; icis.com - аналітика цін хімічної продукції та продукції нафтопереробки на світових ринках Азії, Африки та Європи; commoclityoniine.com - ціни на метали на світових товарних біржах; ugmk.ua - ціни на метали та продукти з металу на українському ринку; me.kmu.dov.ua - сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (наявний моніторинг цін на метали на світових біржах); visnik.kiev.ua - ціни на зернові культури, по контрактах, укладених на товарних біржах; agriagency.com.ua - ціни на пшеницю, кукурудзу, соняшник, сою, рапс; cropcongress.org - ціни на сільськогосподарську продукцію (зерно, ячмінь, пшениця тощо); zernoua.org - ціни та аналітика закупівельних цін на зерно тощо; 5) інформація від податкових органів інших країн; 6) інформація результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проведена відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; 7) пояснення, отримані від платника податків на запит органу Державної податкової служби України щодо обґрунтування рівня звичайних цін.
Також у пункті 2.2 розділу ІІ зазначених Методичних рекомендацій вказано, що для встановлення звичайних ринкових умов (або їх діапазону) необхідно порівняти характерні ознаки угоди чи підприємств, які впливатимуть на умови укладання звичайних ринкових угод. Характерні особливості, які можуть бути важливими, включають характеристики майна, які передаються, виконані функції сторонами (беручи до уваги використані активи та взяті на себе ризики), договірні умови, економічні обставини сторін та бізнес-стратегії, яких сторони дотримуються.