ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 824/387/20-а
адміністративне провадження № К/9901/16468/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за заявою Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" до ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса від 12 вересня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, постановлену у складі судді Брезіної Т.М. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кузьмишина В.М. (доповідач), Совгири Д.І., Сапальової Т.В.,
І. Суть спору
1. 13 березня 2020 року Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" (далі - АТ "АЛЬФА-БАНК", заявник) звернулося до суду з із заявою про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса №19096 від 12 вересня 2017 року з АТ "УКРСОЦБАНК" на його правонаступника АТ "АЛЬФА-БАНК" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №68 від 04 квітня 2008 року, що виникла перед АТ "УКРСОЦБАНК" в розмірі 256 721,90 доларів США.
2. В обґрунтування заяви посилалося на те, що 21 листопада 2019 року рішенням спільних загальних зборів акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" та АТ "УКРСОЦБАНК" (Протокол №1/2019) затверджено нову редакцію Статуту АТ "АЛЬФА-БАНК", згідно з яким АТ "АЛЬФА-БАНК" є правонаступником всього майна, прав і обов`язків АТ "УКРСОЦБАНК".
3. Тому, на переконання заявника необхідно замінити стягувача у виконавчому написі нотаріуса від 12 вересня 2017 року № 19096 про стягнення заборгованості, яка виникла перед Акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" за кредитним договором від 04 квітня 2008 року №68.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. № 19096 від 12 вересня 2017 року визначено про стягнення на користь Акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №68 від 04 квітня 2008 року в розмірі 256 721,90 доларів США. Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання вказано протягом 3 років з дня його вчинення.
5. 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" та єдиним акціонером АТ "УКРСОЦБАНК" затверджено рішення про реорганізацію АТ "УКРСОЦБАНК" шляхом приєднання до АТ "АЛЬФА-БАНК" та внесено відповідні зміни до статуту АТ "АЛЬФА-БАНК", затвердженого рішенням спільних загальних зборів акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" та АТ "УКРСОЦБАНК" від 21 листопада 2019 року, оформленим протоколом №1/2019, погодженого НБУ 26 листопада 2019 року.
6. Відповідно до пп.2 п.1.2 розділу І Статуту АТ "АЛЬФА-БАНК" АТ "АЛЬФА-БАНК" є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АТ "УКРСОЦБАНК" на підставі передавального акту, затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ "УКРСОЦБАНК" №5/2019 від 15 жовтня 2019 року та рішенням загальних зборів акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" № 4/2019 від 15 жовтня 2019 року.
7. В зв`язку з цим, АТ "АЛЬФА-БАНК" звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса №19096 від 12 вересня 2017 року, а саме АТ "УКРСОЦБАНК" його правонаступником АТ "АЛЬФА-БАНК".
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, заяву повернуто заявнику без розгляду.
9. Повертаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено порядку заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса, а доказів існування відкритого виконавчого провадження заявником не надано, що унеможливлює застосування статті 379 КАС України.
IV. Касаційне оскарження
10. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, АТ "АЛЬФА-БАНК" подало касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права.
11. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження Акціонерне товариство "Альфа-Банк" зазначає, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
12. Акціонерне товариство "Альфа-Банк" у касаційній скарзі указує, що подання касаційної скарги зумовлено тим, що Верховним Судом не надавався висновок у відносинах щодо заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса до відкритого виконавчого провадження, незважаючи на позитивну практику розгляду таких заяв у судах апеляційної інстанції. Крім того, заявник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в справі № 826/7941/17, в якій визначено, що такі спори мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
13. У зв`язку із зазначеним заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
14. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що статус сторони виконавчого провадження набувається фізичною або юридичною особою чи державою з моменту видачі виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження у справі. Зазначає, що КАС України та Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №" 1404-УІІІ не ставлять в залежність здійснення заміни сторони виконавчого провадження від факту відкриття виконавчого провадження. Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що суд за заявою заінтересованої особи може здійснити заміну сторони виконавчого провадження (стягувача, боржника) її правонаступником у будь-який момент після видачі виконавчого документу, що має наслідком перехід прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника). Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, щодо відсутності підстав для заміни сторони виконавчого провадження до відкриття виконавчого провадження, не грунтується на правильному застосуванні норм процесуального права. Адже, слідуючи висновку рішень попередніх інстанцій, новий сгягувач не може замінитись без відкриття виконавчого провадження, зі свого боку виконавче провадження не може бути відкритим без заміни стягувача, що створює "замкнене коло", в результаті якого сгягувач, маючи на руках виконавчий документ, не може його пред`явити до органу виконавчої служби.
ІІІ. Джерела права й акти їх застосування
15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
19. Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
20. За приписами частин першої та другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
21. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
22. Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено випадки, за яких строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються.
23. Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.