ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2021 року
Київ
справа №826/8787/14
адміністративне провадження №К/9901/37742/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 826/8787/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року (суддя Огурцов О. П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року (головуючий суддя - Коротких А. Ю., судді: Ганечко О. М., Літвіна Н. М.),
ВСТАНОВИВ:
У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі за текстом - позивач, ПАТ "Укртрансгаз") звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі за текстом - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2014 року № 0000594102, № 0000604102.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на момент виникнення у структурних підрозділів позивача податкових зобов`язань із сплати авансових внесків існувала сума надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 162569418,39 грн. За позицією позивача, контролюючий орган відповідно до вимог пункту 87.1 статті 87 ПК України повинен був самостійно, без будь-якої заяви, здійснити зарахування суми надміру сплаченого платежу з податку на прибуток у рахунок вищевказаних авансових платежів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 лютого 2016 року касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" задовольнив частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України вказав, що ПАТ "Укртрансгаз" зверталося до податкового органу з листами щодо повернення переплати з податку на прибуток приватних підприємств на розрахунковий рахунок, проте листами від 6 вересня 2013 року № 6206/10/20-337 та від 1 жовтня 2013 року № 8035/10/20-337 позивача було повідомлено про напруженість планових завдань зі збору платежів до загального фонду Державного бюджету та запропоновано зарахувати суми переплати з податку на прибуток в рахунок майбутніх платежів за результатами декларування за 2013 рік. З огляду на викладене, суд зазначив, що судам попередніх інстанцій необхідно надати належну правову оцінку вказаним листам податкового органу та з`ясувати підстави для неперерахування переплати з податку на прибуток відповідно до податкових зобов`язань декларації по податку на прибуток за 2013 рік.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ПАТ "Укртрансгаз" у своєму складі має 18 філій, за які у 2013-2014 роках консолідовано сплачував податок на прибуток.
Відповідач від районних державних податкових інспекцій, на обліку яких перебувають структурні підрозділи позивача, отримав інформацію та картки особових рахунків за 2013-2014 роки з платежів "авансові внески з податку на прибуток", а саме щодо встановленого факту порушення строків перерахування узгоджених податкових зобов`язань до бюджету авансового внеску 1/12 з податку на прибуток згідно з "Розрахунком податкових зобов`язань, щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства" за 2012 рік, що сплачується за місцезнаходженням відокремлених підрозділів протягом березня 2013 - лютого 2014 років та авансового внеску 1/9 з податку на прибуток згідно з "Розрахунком податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства" за III квартали 2012 року, що сплачується за місцезнаходженням філії "Агрогаз" позивача протягом лютого 2013 року.
Посадовими особами контролюючого органу проведено перевірку ПАТ "Укртрансгаз" з питань своєчасності сплати до бюджету: 1/9 авансового внеску з податку на прибуток філією "Агрогаз" за лютий 2013 року; 1/12 авансового внеску з податку на прибуток: УМГ "Прикарпаттрансгаз" за жовтень 2013 року, лютий 2014 року, УМГ "Львівтрансгаз" за жовтень 2013 року, лютий 2014 року, УМГ "Донбастрансгаз" за лютий 2014 року, УМГ "Київтрансгаз" за лютий 2014 року, УМГ "Харківтрансгаз" за лютий 2014 року, УМГ "Черкаситрансгаз" за лютий 2014 року, філією "Агрогаз" за березень 2013 року - лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 30 травня 2014 року № 578/28-10-41-20/30019801.
Перевіркою встановлено порушення позивачем граничного строку сплати сум грошових зобов`язань, а саме: авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, за що передбачена відповідальність за пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 11 червня 2014 року:
- № 0000594102, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 3 852 654,76 грн (за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 38 526 547,61 грн);
- № 0000604102, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 0,22 грн (за затримку на 36 календарні дні сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 1,08 грн).
Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим законодавством передбачено можливість погашення грошового зобов`язання за рахунок наявної переплати без визначення будь-яких застережень щодо випадків, за яких податковий орган може відмовити платнику податків у здійсненні погашення зобов`язань у такий спосіб. Разом з тим, позивач не оскаржив бездіяльність відповідача щодо незарахування наявної у нього переплати в рахунок майбутніх платежів за результатами декларування за 2013 рік, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Апеляційний суд залишив без змін постанову суду першої інстанції, повністю підтримавши викладені у ній висновки.
Не погодившись з судовими рішеннями, ПАТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме пункту 87.1 статті 87 ПК України, положення якої передбачають право платника податків на зарахування надміру сплачених сум одного й того ж податку в рахунок сплати грошових зобов`язань без окремого подання заяви платником податків. Саме невиконання відповідачем наведених приписів призвело до виникнення у позивача податкового боргу щодо сплати авансових платежів з податку на прибуток у розмірі 38 526 547,61 грн. При цьому частково контролюючий орган виконав такі дії, що відображено в акті перевірки від 30 травня 2014 року № 578/28-10-41-20/30019801, що спростовує доводи про те, що можливість такого зарахування не передбачена законом.
Поряд з наведеним позивач звертався із заявами про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток, проте в порушення приписів статей 43, 87 ПК України відповідач не відреагував на ці заяви та не вчинив дій з повернення відповідних сум. Вказане у сукупності виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за статтею 126 ПК України, з огляду на відсутність вини позивача щодо несвоєчасної сплати грошових зобов`язань.
Порушення норм процесуального права позивач вбачає у невиконанні судами вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2016 року в частині надання належної правової оцінки листам податкового органу від 6 вересня 2013 року № 6206/10/20-337 та від 1 жовтня 2013 року № 8035/10/20-337, а також не з`ясували підстави неперерахування переплати з податку на прибуток.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Факт несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання позивачем не заперечується. Водночас, оскаржуючи спірні податкові повідомлення-рішення, ПАТ "Укртрансгаз" не погоджується з ними з підстав прояву контролюючим органом, на його переконання, бездіяльності у вигляді невиконання приписів пункту 87.1 статті 87 ПК України в частині зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток, вважаючи, що вони відносяться до одного податку, а тому окремого подання заяви про здійснення відповідного зарахування від платника податків не вимагається.
Позиція ж контролюючого органу вмотивована тим, що наявна у позивача переплата з податку на прибуток не могла бути зарахована в рахунок сплати авансового внеску з податку на прибуток, несвоєчасність сплати зазначеного податку позивач не заперечує, тому відповідальність за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання відповідно до статті 126 ПК України була застосована обґрунтовано.
Аналізуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та визначені позивачем підстави адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку, що спірними у цій справи питаннями, які входять до предмета доказування та які належало вирішити судам, були:
- чи має право платник податків, якому кореспондує обов`язок контролюючого органу, на зарахування надміру сплачених сум з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток без окремого подання заяви про здійснення такого зарахування на підставі положень пункту 87.1 статті 87 ПК України;
- якщо таке зарахування без подання окремої заяви платником податків можливе, чи було у позивача достатньо наявної переплати з податку на прибуток для зарахування в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток станом на дату настання граничного строку їх сплати у кожен звітний (податковий) період, за який відповідач констатував порушення строку сплати податкового зобов`язання;
- в залежності від того, чи повинен був у спірних правовідносинах платник податків вчинити будь-які додаткові дії задля зарахування наявної у нього переплати в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток, надати оцінку правомірності дій/бездіяльності контролюючого органу.
Саме за наслідками вирішення наведених вище проблемних питань суд може встановити, чи правомірно була застосована до платника податків відповідальність у вигляді штрафної санкції на підставі статті 126 ПК України у разі, якщо порушення граничних строків сплати зобов`язання відбулось з огляду на неперерахування наявної переплати з податку на прибуток в рахунок погашення задекларованих зобов`язань з авансових внесків з податку на прибуток.
За наслідками внесення до пункту 57.1 статті 57 ПК України змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" від 5 липня 2012 року № 5083-VI, у період з 1 січня 2013 року по 1 січня 2016 року діяв механізм авансової сплати податку на прибуток .
Так, абзацами першим, четвертим пункту 57.1 статті 57 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.