ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2021 року
Київ
справа №420/769/19
адміністративне провадження №К/9901/21744/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року (головуючий суддя - Білостоцький О. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2020 року (головуючий суддя - Осіпов Ю. В., судді: Скрипченко В. О., Танасогло Т. М.) у справі № 420/769/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (правонаступник - Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) (далі - Управління) у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни про стягнення виконавчого збору ВП № 56051371 від 22 грудня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державний виконавець, вирішуючи питання щодо підстав і порядку винесення постанови про стягнення виконавчого збору у спірному виконавчому провадженні, мав виходити з факту виконання судового рішення. Так, за нормам Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" розмір виконавчого збору становить 10 відсотків від фактично стягнутої суми з боржника, та саме з такої суми повинен обраховувати виконавчий збір виконавець. Натомість виконавець будь-яких виконавчих дій щодо примусового стягнення коштів по виконавчому провадженню фактично не здійснював, а тому стягнення виконавчого збору у розмірі, визначеному спірною постановою (з суми яка підлягала примусовому стягненню), є незаконним.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки виконавчий документ повернуто за заявою стягувача та виконавчий збір не стягнуто, а примусове виконання відповідного виконавчого документа виконавцем здійснювалось, то дії державного виконавця у зв`язку з несплатою виконавчого збору у межах відкритого на виконання виконавчого листа ВП № 56051371 відповідають приписам Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України № 2475-VIII який набрав чинності з 28 серпня 2018 року) є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суди зауважили, що факт завершення виконавчого провадження у зв`язку з надходженням заяви стягувача про відкликання виконавчого документа є достатньою підставою для стягнення виконавчого збору.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити у справі нове рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Скаржник указує на те, що відповідно до положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) (у редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій указано про стягнення виконавчого збору) виконавчий збір має стягуватися у розмірі 10 відсотків лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми, а не 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню. Позивач наголосив, що такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, та позиції, висвітленій у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
27 серпня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Соколов В. М. (суддя-доповідач), Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.
Верховний Суд ухвалою від 19 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 січня 2016 року у справі № 509/2534/15-ц у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. При цьому, цим же рішенням задоволено зустрічний позов ПАТ "Марфін Банк" та стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2, у солідарному порядку; з ОСОБА_1 та ТОВ "Олан-Транс" в солідарному порядку; з ОСОБА_1 та ТОВ "Атрекс Лайн" в солідарному порядку - на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором № 385/FO від 31 жовтня 2007 року (з додатковими угодами до нього) у сумі 399 708,51 євро та 1 226 987,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ "Олан-Транс" та ТОВ "Атрекс Лайн" у рівних частках судові витрати по сплаті судового збору у сумі 165 026,55 грн, а саме: по 41 256,63 грн з кожного.
Далі, постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки у цьому рішенні) указане рішення у справі № 509/2534/15-ц у частині задоволення позовних вимог до ТОВ "Олан-Транс", ТОВ "Атрекс Лайн" - скасовано, а провадження в цій частині закрито. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором № 385/FO від 31 жовтня 2007 року (з додатковими угодами) у сумі 399 708,51 євро та 650 095,97 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках судові витрати по сплаті судового збору у сумі 156 372 грн, а саме: по 78 186 грн з кожного.
15 березня 2018 року Овідіопольським районним судом Одеської області у справі № 509/2534/15-ц видано виконавчий лист.
23 березня 2018 року головним державним виконавцем Управління Щегловою Є. В. відкрито виконавче провадження (ВП № 56051371) за виконавчим листом № 509/2534/15-ц від 15 березня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором № 385/FO від 31 жовтня 2007 року (з додатковими угодами) у сумі 399 708,51 євро та 650 095,97 грн. Також, у цій постанові було зазначено і про стягнення з позивача як боржника виконавчого збору у розмірах 39 970,85 євро та 65 009,60 грн.
26 березня 2018 року та 04 квітня 2018 року постановами головного державного виконавця Щеглової Є. В. на майно ОСОБА_1 було накладено арешт.
20 грудня 2018 року від ПАТ "Марфін Банк" надійшла заява, у якій представник банку, посилаючись на вимоги пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", просив повернути виконавчий документ стягувачу.
У зв`язку з цим 22 грудня 2018 року головний державний виконавець Щеглова Є. В. прийняла постанову ВП № 56051371 про повернення виконавчого документа стягувачу та скасування постанов про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1
Також головний державний виконавець Щеглова Є. В. у цей же день прийняла постанову ВП № 56051371 від 22 грудня 2018 року (оскаржувана постанова) про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 39 970,85 євро та 65 009,6 грн.
27 грудня 2018 року головний державний виконавець Булахевіч С. В. виніс постанову ВП № 57979916 про відкриття вищевказаного виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Не погоджуючись з такими діями та постановами відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Уважаючи постанови про стягнення виконавчого збору та про відкриття провадження на їх виконання протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56051371), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1- 6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: