ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 520/5559/2020
адміністративне провадження № К/9901/31337/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (суддя Бідонько А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (судді Калиновський В.А., Сіренко О.І., Кононенко З.О.) у справі № 520/5559/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1215 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1215 (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 квітня 2019 року по 27 березня 2020 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19 квітня 2019 року по 27 березня 2020 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на час видання наказу командира Військової частини А1215 (по стройовій частині) від 19 квітня 2019 року № 88 про виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідачем не було проведено всіх необхідних розрахунків з позивачем, зокрема щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 209 рік включно. Такий розрахунок відповідач здійснив лише 27 березня 2020 року, а тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19 квітня 2019 року по 27 березня 2020 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи означені судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог указано, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди не врахували правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 06 березня 2020 року у справі № 1240/2162/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків за результатами розгляду та вирішення адміністративної справи.
Окрім того позивач наголосив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі № 520/1162/2020 задоволено його позов до військової частини А1215 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 квітня 2019 року.
Стосовно початку перебігу строку звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що згідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі 4-рп/2012 для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Ухвалою від 08 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає, що компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій не є складовою заробітної плати, а тому відсутні підстави для застосування положень статей 116, 117 КЗпП України. Також відповідач наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП, при зверненні з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені.
Ухвалою від 27 січня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач проходив дійсну військову службу за контрактом у Збройних Силах України на посаді заступника командира частини з озброєння - начальника технічної частини Військової частини А1215.
Згідно наказу командира Військової частини А1215 (по стройовій частині) від 19 квітня 2019 року № 88 підполковника ОСОБА_1, заступника командира частини з озброєння - начальника технічної частини Військової частини А1215, який наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 січня 2019 року №17 звільнений з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати таким, що посаду здав та з 19 квітня 2019 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач, ні під час проходження військової служби, ні до дня виключення його зі списків особового складу Військової частини А1215 (включно), передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відпустку за період з 2016 по 2019 рік не використовував та при звільненні грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки відповідач йому не виплатив.
Водночас, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі № 520/1162/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1215 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1215 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 квітня 2019 року. Зобов`язано Військову частину А1215 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 квітня 2019 року.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем 27 березня 2020 року здійснено нарахування та виплату позивачеві грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік включно.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19 квітня 2019 року по 27 березня 2020 року позивач звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.