ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2021 року
м. Київ
справа №460/3144/18
адміністративне провадження №К/9901/36281/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)"
про визнання бездіяльності протиправною,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 (головуючий суддя - Дудар О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Большакова О.О.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Городищенська виправна колонія №96" про визнання протиправною бездіяльності щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов утримання відповідно до вимог чинного законодавства, яке визначає умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за весь період відбування покарання у Державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)" адміністрацією установи постійно порушувалися житлово-побутові та санітарні вимоги щодо умов тримання засуджених. Вказував, що наведені порушення підтверджуються звітами за результатами моніторингового візиту представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та представника громадськості.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" щодо невжиття заходів для приведення житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі, з 18.02.2010 до 08.02.2018.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що доказами у справі підтверджено, що житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, які утримуються в секторі максимального рівня безпеки ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)", не відповідають встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що сектор максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)" був прийнятий в експлуатацію 30.06.2004, оскільки ця обставина не дає підстав для неврахування приписів Положення №124 та Типових правил щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, затверджених в часі пізніше, та вказані нормативні документи регламентують діяльність та встановлюють вимоги до всіх секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, як нових, так і реконструйованих раніше, і не розмежовують такі вимоги в залежності від часу створення (реконструкції) секторів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
5. У грудні 2019 року Державною установою "Городищенська виправна колонія (№96)" подано касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019. У касаційний скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не враховано того, що за підсумками моніторингових візитів у 2013 та 2018 роках працівниками секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини спільно з представниками громадськості рекомендовано вжити заходів щодо забезпечення належних умов утримання засуджених Державній пенітенціарній службі України та Міністерству юстиції України, а не відповідачу, тобто для Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" не встановлено обов`язкових дій в частині покращення житлово-побутових умов засуджених. Вказує, що під час моніторингового візиту у 2018 році відмічено активну поведінку відповідача, пов`язану із вжиттям певних заходів щодо приведення у відповідність умов тримання засуджених.
7. У касаційній скарзі позивач стверджує, що судами не було взято до уваги також те, що відповідачем було надіслано листи до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, в яких відповідач просив розглянути питання щодо збільшення норм жилої площі на одного засудженого шляхом проведення поточних ремонтів. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було наданого жодного доказу його звернення до відповідача із заявами про покращення його житлово-побутових умов під час відбування покарання у Державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)" чи переведення його до іншої установи.
8. Крім того, відповідач зазначив, що судами попередніх інстанцій було неправомірно застосовано до спірних відносин наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28 липня 2005 року № 124, яким затверджено Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки та Типові правила щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, та розділ 32 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5. На думку скаржника, вказані нормативно-правові акти не розповсюджуються на відповідача, оскільки ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" має максимальний рівень безпеки.
9. Відповідач також вказує, що норми КВК України та Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не містять приписів, які б розкривали поняття "житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни", та встановлювали б відповідні вимоги до влаштування санвузлів в камерах колонії. На думку скаржника, відсутність законодавчого врегулювання такого питання позбавляють можливості надати оцінку діям (бездіяльності) відповідача щодо порушення вимог чинного законодавства, яке регулює порядок утримання засуджених в установах відбування покарання.
10. Відзиву на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019 для розгляду справи №460/3144/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Білак М.В., Калашнікова О.В.
12. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)", надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2021 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
14. ОСОБА_1, засуджений до довічного позбавлення волі, з 06.10.2008 по 16.10.2018 відбував покарання в секторі максимального рівня безпеки Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)".
15. 04 квітня 2013 року головним спеціалістом Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини разом із регіональним координатором Уповноваженого з прав людини у зв`язках з громадськістю в Рівненській області та незалежним представником громадськості Секретаріату Уповноваженого з прав людини здійснено моніторинговий візит до Державної установи "Городищенської виправної колонії (№96)".
16. Результати проведення моніторингового візиту зафіксовані у звіті від 04.04.2013, відповідно до якого у Городищенській виправній колонії (№ 96) виявлено ряд недоліків.
17. Так, за результатами моніторингового візиту представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини рекомендовано Державній пенітенціарній службі України вирішити питання щодо рівномірного розміщення у Городищенській виправній колонії (№96) засуджених дільниці приміщень камерного типу та довічного позбавлення волі з метою забезпечення мінімальної площі на одну особу та створення належних умов відбування покарання; вжити заходів щодо приведення камерних приміщень у відповідність до вимог нормативно-правових актів, у тому числі: забезпечити належні санітарно-гігієнічні умови в санітарних вузлах, замінити застарілий інвентар, обладнати їх напівавтоматичним зливом води; спальні місця у приміщеннях камерного типу та камерах для тримання засуджених до довічного позбавлення волі обладнати відповідно до встановлених законодавством норм площі; забезпечити у всіх камерних приміщеннях доступ до свіжого повітря, а також забезпечити достатній рівень природного та штучного освітлення; у Городищенській виправній колонії (№96) привести відповідно до вимог нормативно-правових актів обладнання дворів для проведення прогулянок засуджених, у першу чергу на дільниці для тримання засуджених до довічного позбавлення волі.
18. 22 серпня 2018 року начальником відділу моніторингу дотримання прав людини на належне утримання Департаменту реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, головним спеціалістом відділу права на працю Департаменту моніторингу соціальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, регіональним координатором взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області, представником громадськості здійснено моніторинговий візит державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)". За результатами візиту було складено звіт та рекомендовано Міністерству юстиції України забезпечити: право на приватність у банному комплексі (обладнати душові кабіни шторками/перегородками; належне штучне освітлення в жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації; норму жилої площі на кожного засудженого в окремих жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації; провести ретельну перевірку фактів затримки/невідправки кореспонденції засуджених; вжити заходів щодо повної реконструкції сектора максимального рівня безпеки, в якому відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі в умовах, які є несумісними з повагою до людської гідності.
19. З метою покращення умов відбування покарань засуджених до довічного позбавлення волі керівництвом Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" було надіслано листи до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 12.05.2017 №30/08/1671, від 12.09.2017 № 30/02/3808, від 28.11.2017 №30/02/4971, від 15.12.2017 №30/02/5340, від 04.06.2018 №30/02/2415, від 30.08.2018 №30/02/3682, від 13.09.2018 №30/02/3940, від 19.09.2018 №30/02/4008, від 22.10.2018 №30/18/4425.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
20.1. Статтею 28 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
21. Кримінально-виконавчий кодекс України №1129-IV від 11.07.2003
21.1. Частиною 1 статті 7 КВК України визначено, що держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
21.2. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КВК України засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.