ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2021 року
Київ
справа №460/3084/20
адміністративне провадження №К/9901/35197/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 460/3084/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки,
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року (у складі судді Н.В. Друзенко) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року (у складі колегії суддів: Кухтея Р.В., Шинкар Т.І., Онишкевича Т.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони), за участю третьої особи - Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності після звільнення з військової служби, внаслідок виконання обов`язків військової служби;
- зобов`язати призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи, у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 09 червня 2016 року йому вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням (пораненням, контузією), пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у зв`язку з чим у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок виконання ним обов`язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військово-зобов`язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975), та інших нормативно-правових актів у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності. Після надіслання численних запитів в архіви з метою отримання необхідних підтверджуючих поранення документів, позивач звернувся до Рівненського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою та документами, які вдалося зібрати, з метою отримання вищезазначеної одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду у встановлений спосіб та неприйняття рішення по заяві позивача та доданих до неї документів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону №2011-XII та до Порядку № 975, а також нарахувати і виплатити йому вказану одноразову грошову допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець чітко встановив обов`язок Міністерства оборони України прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, інвалідність яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ними обов`язків військової служби або рішення про відмову у призначенні такої одноразової грошової допомоги, та при цьому приписами Порядку № 975 не передбачено можливість повернення заявникові документів на доопрацювання. Тому, повертаючи позивачеві документи на доопрацювання, чим фактично відмовлено у призначенні та виплаті позивачу відповідної грошової допомоги, відповідач діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 17 грудня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №460/3084/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно архівної довідки Федеральної державної комунальної установи "Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації" №4/85217 від 19 липня 2016 року, ОСОБА_1 призваний 13 квітня 1987 року Володимирецьким РВК Рівненської області та проходив службу у військовій частині польова пошта 88870 з 09 листопада 1987 року (наказ № 309) по 28 січня 1989 року (наказ № 21) за спеціальністю "водій", у військовому званні "рядовий"; з 18 лютого 1980 року по 27 січня 1989 року у складі Військової частини польова пошта 88870 приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан.
Проходження військової служби у військовій частині польова пошта 88870 з листопада 1987 року по січень 1989 року підтверджується відмітками у військовому квитку ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 .
За даними вищевказаного військового квитка, ОСОБА_1 за час служби були присвоєнні такі військові звання: рядовий; молодший сержант; сержант; старший сержант; старшина.
Завершення військової служби у званні "старшина" підтверджено також контрольними талонами мобілізаційного припису.
Також у військовому квитку наявна відмітка про те, що маючи спеціальність водія, ОСОБА_1 пройшов перепідготовку з 05 липня 1987 року по 20 липня 1987 року та був допущений до управління БТР-70.
Крім цього, наявні записи про нагороди, а саме: нагороджений медаллю "За бойові заслуги" - указ ПВС від 08 грудня 1988 року; нагороджений медаллю "Воїну-інтернаціоналісту від вдячного Афганського народу" - указ ПРА №240.
Архівною довідкою Центрального архіву Міністерства оборони РФ №11/133992 від 08 жовтня 2007 року підтверджується, що ОСОБА_1 був нагороджений: медаллю "За бойові заслуги" - указ ПВС СРСР від 08 грудня 1988 року, посвідчення НОМЕР_3; медаллю "За відвагу" - указ ПВС СРСР від 24 травня 1989 року, посвідчення НОМЕР_4.
Згідно даних Центрального архіву і Головного управління кадрів Міноборони РФ ОСОБА_1 був нагороджений медаллю "За бойові заслуги" (указ ПВС СРСР від 08 грудня 1988 року, посвідчення НОМЕР_3) та медаллю "За відвагу" (указ ПВС СРСР від 24 травня 1989 року).
При цьому, дані про вручення медалі "За відвагу" були відсутні, з огляду на що, лише у 2005 році було прийнято рішення щодо організації вручення ОСОБА_1 вказаної нагороди.
У відповідь на анкету-запит Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ВЗ/5463 від 01 серпня 2016 року, Федеральна державна комунальна установа "Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації" 01 листопада 2016 року надала довідку Центрального архіву Міністерства Оборони РФ, якою, зокрема, підтвердила, що в Указі Президії Верховної Ради СРСР від 24 травня 1989 значиться: "…нагородити : по Сухопутним військам медаллю "За відвагу" … ОСОБА_1 - рядового…". Основа : ЦА МО РФ, фонд 33, опис 1/12917с, справа 467, аркуш 73. В нагородному листі до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 24 травня 1989 року, по якому ОСОБА_1, 1969 року народження, нагороджений медаллю "За відвагу" в спеціальності механіка водія БТР 117 окремого інженерно-саперного батальйону спеціального мінування 45 інженерно-саперного полку, зазначено: "… Так, з 21 листопада по 03 грудня 1988 року приймав участь в складі 1-ї роти спеціального мінування 1117 ОІБСМ в бойовій операції по розмінуванню базових районів бунтівників в провінції Кабул. Так, з 27 листопада 1988 року рота спеціального мінування в який знаходився водій рядовий ОСОБА_1 висувалась колоною в район бойових дій потрапила під обстріл мінометного вогню. В результаті обстрілу була підбита одна машина через яку зупинилася вся колона і всій колоні загрожувала небезпека. Але своїми чіткими і рішучими діями рядовий ОСОБА_1 пробрався до цієї машини на БТРі і зіштовхнув її у прірву, тим самим звільнив шлях всій колоні і колона без втрат особового складу дісталася до району бойових дій…". Основа: ЦА МО РФ, фонд 33, опис 1/12917с, справа 470, аркуш 356.
ОСОБА_1 має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 25 лютого 1997 року.
Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 856/Ж від 01 квітня 2016 року, при огляді ОСОБА_1 виявлено: в тім`яній ділянці справа 2х1,8 см., в лобно-скроневій ділянці зліва 0,3х0,2 см., на лівій бічній поверхні шиї в середній третині 0,8х0,2 см., на тилі лівої кисті в проекції середньої третини 2 п`ясної кістки 2х0,3 см., в підлопатковій ділянці справа 1,5х3 см., на переднєвнутрішній поверхні лівої гомілки у верхній третині 2х0,3 см. Розташовуються м`які, білосуваті, звивистої та невизначеної форми, западаючі по відношенню до оточуючої шкіри рубці, вказаних розмірів. За висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1988 році.
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1507 від 06 квітня 2016 року, вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки, спини, лівої ноги, ЗЧМТ (контузія, 1988 рік) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, 1969 року народження, наслідком яких стали множинні шкіряні рубці в зазначених анатомічних областях, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 856/ж від 01 квітня 2016 року, та які у подальшому призвели до розвитку захворювань: Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (1988 рік, контузія головного мозку) у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ступеню, прогресуючий, кризовий перебіг з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною недостатністю, вегето-судинною дисфункцією, частими (1-2 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо-гіпертензивні, вертебро-базилярні), мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю; Післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом - центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ступеню, стійко вираженим цефалгічним синдромом: Хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія (L5-S1) з больовим синдромом, що підтверджується військово-обліковими та медичними документами, - поранення, травма, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З 11 травня 2016 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності у зв`язку із захворюванням (пораненням, контузією), пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК від 13 червня 2016 року, серія АВ № 0396992.
Після цього ОСОБА_1 звернувся до Рівненського об`єднаного міського військового комісаріату (в подальшому назву змінено на Рівненський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, скорочено - Рівненський ОМТЦК СП) для підготовки подачі документів з метою отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету КМУ № 975. При цьому, позивачем було надано усі зібрані ним особисто архівні довідки і відповіді на анкети-запити до усіх можливих архівних філіалів (крім вже зазначених вище).
Серед вказаних відповідей наявна в тому числі відповідь філіалу військово-медичних документів Центрального архіву Міністерства оборони РФ №6/3/0-251 від 12 травня 2017 року, за змістом якої в колекції історій хвороб воїнів-інтернаціоналістів Афганістану, які зберігаються в архіві історії хвороби ОСОБА_1 немає. При цьому, вказано, що документи групового обліку поранених і хворих медпункту в/ч пп 40385 ( Чарикар, Джабаль-ус-Сірадж РА ), МПП в/ч пп 88870 (Чарикар РА) на зберігання в архів взагалі не надходили.
18 травня 2018 року за вих. № 13/570 документи заявника за його наполяганням були направлені Рівненським обласним військовим комісаріатом до Департаменту Фінансів Міністерства оборони України для розгляду в комісії та прийняття відповідного рішення.
08 жовтня 2018 року Департамент фінансів Міністерства оборони України листом за № 248/316/1856 повернув документи Рівненському обласному військовому комісаріату, вказавши, що оскільки до пакету документів не надано копію довідки, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), то матеріали не можуть бути поданими на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Не погоджуючись з такими діями і рішеннями Міністерства оборони України ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі № 460/515/19 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону №2011-XII та Порядку № 975. У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції від 18 червня 2019 року у справі № 460/515/19 скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи та зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошову допомоги і прийняти рішення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
На виконання постанови суду апеляційної інстанції комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 24 вересня 2019 року прийнято протокольне рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги. Причиною вказано неподання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку № 975.
13 червня 2019 року Рівненською обласною МСЕК було здійснено повторний огляд ОСОБА_1 і підтверджено III групу інвалідності.
20 вересня 2019 року Організація ветеранів інженерних військ - учасників бойових дій "Форпост" оформила довідку за № 25-Р на механіка-водія БТР роти спеціального мінування 1117 ОІБСМ 45-го інженерно-саперного полку (військова частина польова пошта 88870) дислокованого в м. Чарікар провінції Парван Республіки Афганістан рядового ОСОБА_1, який проходив службу в частині з листопада 1987 року по січень 1989 року. У довідці зазначено, що 27 листопада 1988 року при проведенні бойової операції в провінції Кабул рядовий ОСОБА_1 виконуючи поставлену задачу по розмінуванню базового району душманів, потрапив під потужний обстріл мінометного вогню, був поранений і отримав контузію від ударної хвилі снаряду, що розірвався. Був доставлений у військовий шпиталь м. Баграма, де проходив лікування з 27 листопада по 30 грудня 1988 року. Довідка підписана генерал-лейтенантом Антоненко Н.Г. - командиром 45 інженерно-саперного полку та полковником Проворовим Ю.А. - керівником бойових дій, посвідчені головою правління і скріплені печаткою Організація ветеранів інженерних військ - учасників бойових дій "Форпост".
Отримавши вказану довідку, ОСОБА_1 15 січня 2020 року повторно звернувся до Рівненського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки для підготовки подачі документів для отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку № 975, який перенаправив пакет документів до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повернув документи на доопрацювання супровідним листом № 12/1/46 від 16 січня 2020 року.
27 січня 2020 ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з проханням направити його документи до відповідної комісії Міністерства оборони.
Вказані документи були направлені супровідним № 12/1/122 від 31 січня 2020 року.
Супровідним листом № 1/335 від 06 квітня 2020 року Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки направив ОСОБА_1 копію листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/329/огд щодо повернення без реалізації документів для призначення одноразової грошової допомоги.
З вказаного листа встановлено, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 24 вересня 2019 року прийнято протокольне рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги по причині неподання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва). Довідка ж громадської організації не може бути прийнята, так як не відповідає зразку довідок, що наведені у Положенні про медичне обстеження у Збройних Силах СРСР (на мирний та воєнний час), затвердженому наказом Міноборони СРСР № 260 від 09 вересня 1987 року.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга Міністерства оборони України обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішенням застосували норми права без урахування висновків, висловлених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18. Касатор зазначає, що позивач не надав необхідного пакету документів для призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог пункту 11 Порядку № 975 (у частині надання документу, що достовірно свідчить про обставини та причини поранення), оскільки протокол Центральної військово-лікарської комісії, відомості про заохочення та довідка МСЕК не можуть визнаватися належними документами для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Крім того, законодавство чинне під час проходження служби позивачем, передбачало оформлення належного документа, що свідчить про причини та обставини поранення. Крім того, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18 Верховний Суд підтвердив, що вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання документу, що свідчить про причини та обставини поранення має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
21 січня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач зазначає про наявність обґрунтованих обставин, які можуть свідчити про те, що інвалідність, яка йому встановлена, безперечно пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Таким чином, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".