ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 460/3316/20
провадження № К/9901/25195/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року (головуючий суддя Глушко І.В., судді Бруновська Н.В., Макарик В.Я.)
у справі № 460/3316/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно та з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно та з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної доплати; визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно, з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно та з 01 січня 2016 року державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в передбаченому законом розмірі як інваліду II групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно, з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно та з 01 січня 2016 року без обмеження будь-яким строком, пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком щомісячно.
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно та з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно: додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно та з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно та з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно: додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; державну пенсію особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У решті позовних вимог - відмовлено.
3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року зупинено провадження у справі №460/3316/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а.
4. Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та скерувати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Зупиняючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що формування відповідних правових позицій Великою Палатою Верховного Суду у справі №510/1286/16-а, враховуючи строки звернення позивача з цим адміністративним позовом, може вплинути на наслідки розгляду даної справи.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
7. Заявник мотивує вимоги своєї касаційної скарги тим, що суд апеляційної інстанцій помилково вважав, що у цій справі та справі №510/1286/16-а, яка знаходиться на розгляді Великої Палати Верховного Суду, правовідносини є подібними. Також позивач посилається на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема висловлену у постановах від 19 червня 2018 року у справі №646/6250/17, від 19 березня 2019 року у справі №806/1952/18, від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18.
8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і вважає, що зупинення провадження у справі задля забезпечення єдності судової практики у питаннях строків звернення до суду з позовом є законним і обґрунтованим.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
10. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а з посиланням на положення п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України та беручи до уваги ту обставину, що формування відповідних правових позицій Великою Палатою Верховного Суду у справі №510/1286/16-а, враховуючи строки звернення позивача з даним позовом, може вплинути на наслідки розгляду цієї справи.
11. Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 квітня 2019 року на підставі ч. 5 ст. 346 КАС України передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 510/1286/16-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд зазначив що виняткова проблема полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання: