ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 640/2558/19
адміністративне провадження № К/9901/4919/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 (головуючий суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів Земляної Г.В., Собків Я.М.)
у справі № 640/2558/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
визнати протиправною відмову відповідача в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у разі встановлення II групи інвалідності, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII;
зобов`язати відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду II групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, встановленому пп. "б" п. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII, в редакції Закону, що діє з 01 січня 2014 року, та перерахувати на рахунок Київського міського військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни II групи для подальшої виплати позивачу.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020, позов задоволено.
3. У поданій касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, під час проходження в жовтні 1988 року військової служби в Республіці Афганістан отримав осколкове поранення голови та 4-го пальця правої кисті.
5. 09 жовтня 2013 року судово-медичним експертом при огляді позивача було встановлено, що сліди ран та травми, які є на тілі, не виключають можливість їх виникнення від заживання осколкових поранень, отриманих при виконанні службових обов`язків в період проходження військової служби в Республіці Афганістан (акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1799).
6. Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2557 від 22.10.2013 року було встановлено, що захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
7. Вказаний протокол є чинним, оскільки його не визнано протиправним та не скасовано.
8. 25.11.2013 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
9. Згідно з довідкою до акту огляду медико-санітарної експертної комісії серії АВ 0659839 від 28 листопада 2017 року, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
10. В грудні 2017 року позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та доданими документами до Київського обласного військового комісаріату.
11. Київський військовий комісаріат листом від 19.12.2017 № 2/5/1323, відмовив позивачу в направленні заяви та доданих документів до Міністерства оборони України.
12. Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, який рішенням від 14 травня 2018 року у справі № 826/2338/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 року було задоволено вимоги позивача та зобов`язано Київський військовий комісаріат направити до Міністерства оборони України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою № 975.
13. Після отримання постанови апеляційного суду, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Київський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
14. В грудні 2018 року позивачем було отримано витяг з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07 грудня 2018 року № 122 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, так як інвалідність була встановлена понад 3-місячний термін після звільнення з строкової служби та з підстав ненадання позивачем всіх документів, визначених чинним законодавством.
15. Не погоджуючись з вищевказаними діями Міністерства оборони України, позивач звернувся з цим позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач має визначене законом право на отримання грошової допомоги, подані ним документи належним чином та в достатньому обсязі підтверджують обставини, що стали підставою для звернення позивача за призначенням одноразової грошової допомоги.
17. Окремо суди зазначили, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв свідчить, що в діях позивача були відсутні протиправні діяння на момент отримання поранення (контузії), є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. У своїй касаційній скарзі Міноборони України наголошує, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного право порушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зазначене, на переконання відповідача, має наслідком відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги.
19. Окремо заявник касаційної скарги зазначив, що суди розглянули справу без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
21. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
22. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
23. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
24. За приписами пункту 2 частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю II групи інвалідності призначається і виплачується в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності IIІ групи.
25. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.