ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 640/167/20
провадження № К/9901/14580/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 (постановлену у складі головуючого судді Аблова Є.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.)
у справі № 640/167/20
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання дій протиправними, визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просила:
1.1 визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України в процесі видання постанови від 19.10.2018 № 867;
1.2 визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 23.01.2020, яку Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.04.2020 залишив без змін, повернув ОСОБА_1 її позовну заяву на підставі положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк).
3. ОСОБА_1 з указаними судовими рішеннями не погодилась та звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про неправильне застосування окружним і апеляційним адміністративними судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 й скерувати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Кабінет Міністрів України надіслав до Верховного Суду свої відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені позивачем судові рішення - без змін.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, зважав на те, що у встановлений судом строк позивач не усунула недоліки позовної заяви, яка була залишена без руху. Водночас суд першої інстанції зауважив, що надані ОСОБА_1 відомості про доходи за 2018 рік не можуть бути підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки з огляду на дату подання позову попереднім календарним роком для визначення розміру доходу, що має братися до уваги під час розгляду питання про можливість звільнення позивача від сплати судового збору, є 2019 рік.
6. Відповідаючи на аргумент позивача про наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору на підставі положень частини третьої статті 22 Закону України "Про судовий збір", суд першої інстанції зазначив про те, що у спірних відносинах позивач не є споживачем у значенні Закону України "Про захист прав споживачів", тому має сплачувати судовий збір на загальних підставах.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, до якого були долучені як додаток Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених ОСОБА_1 доходів та утриманих податків від 02.04.2019 № 44074/Щ/26-15-5, а суд апеляційної інстанції не виправив цю помилку.
8. Заявник стверджує, що її майновий стан як за 2018 рік (рік, що передує року звернення до суду з позовом), так і за 2019 рік не дає їй змоги сплатити судовий збір у розмірі, визначеному судами попередніх інстанцій, що, на її думку, свідчить про обмеження її права на доступ до правосуддя, гарантованого статтями 1, 6, 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частинами першою, другою статті 24 Конституції України та статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Кабінет Міністрів України у своєму відзиві зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи й ухвалюючи оскаржені позивачем судові рішення, правильно застосували норми матеріального права та дотримались норм процесуального права. Тому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 - без змін.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних відносинах, виходить з наступного.
11. Частини перша-третя статті 242 КАС України встановлюють, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
12. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно висвітлені обставини, що мають значення для справи чи для розв`язання певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, правдивими та підтверджуються належними, достатніми, допустимими й достовірними доказами. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд взяв до уваги одні докази, але не взяв до уваги інші докази, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.
13. Колегія суддів вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 не відповідає зазначеним приписам процесуального закону.
14. Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення слід зважати на гарантії захисту прав людини, визначені у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), у контексті тлумачення змісту відповідних гарантій в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
15. Наприклад, у рішенні в справі "Салов проти України" (від 6 вересня 2005 року; заява № 65518/01; параграф 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
16. У іншому своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" (від 10.02.2010; заява № 4909/04; параграф 58) ЄСПЛ зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією (див. також рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland", від 27.09.2001, заява № 49684/99, параграф 30).
17. У параграфі 25 рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (від 18.07.2006, заява № 63566/00), параграфі 18 рішення ЄСПЛ у справі "Богатова проти України" (від 07.10.2010; заява № 5231/04), параграфі 280 рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (від 21.04.2011, заява № 42310/04) та параграфі 13 рішення ЄСПЛ у справі "Петриченко проти України" (від 12.07.2016, заява № 2586/07) сформульована позиція, відповідно до якої суд зобов`язаний оцінити кожен конкретний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
18. Також у параграфі 42 рішення ЄСПЛ у справі "Бендерський проти України" (від 15.11.2007, заява № 22750/02) вказується, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належно вивчені судом.
19. Беручи до уваги наведені підходи, які випрацювані Європейським судом з прав людини, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовані питання факту та права, проте обсяг мотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні (ключові) аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та зрозуміло зазначені доводи та мотиви, на підставі яких обґрунтована позиція суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, аргументів та доказів, що подані сторонами; 6) у рішенні обґрунтовані дії суду щодо вибору доводів та взяття до розгляду доказів сторін.
20. Як убачається з матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 08.01.2020 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а її позовну заяву - залишив без руху. Одночасно суд надав позивачеві строк для усунення виявлених судом недоліків.
21. Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало недотримання позивачем вимог статті 160 КАС України, а саме:
- не зазначені ідентифікаційний номер відповідача та ціна позову;
- не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- не зазначені докази, що підтверджують вказані обставини;