ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 164/1907/16-а
адміністративне провадження № К/9901/36909/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника прокуратури Львівської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 06 жовтня 2016 року (суддя Ониско Р.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (колегія суддів: Рибачук А.І., Багрій В.М., Старунський Д.М.) у справі за позовом першого заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до Відділу освіти Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - служба у справах дітей Маневицької районної державної адміністрації Волинської області,-
В С Т А Н О В И В:
Перший заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відділу освіти Маневицької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Відділ освіти), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати неповнолітній ОСОБА_1, як випускниці навчального закладу, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів відповідно до статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон № 2342-IV) та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити їй таку допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, а саме не менше 9186,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що неповнолітній ОСОБА_1 протиправно не виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, оскільки відповідно до Закону № 2342-IV вона належить до випускників навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які забезпечуються такою допомогою за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 06 жовтня 2016 року вказаний позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року постанову Маневицького районного суду Волинської області від 06 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, заступник керівника прокуратури Львівської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Від відповідача відзив не надходив.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено судами попередніх інстанції, ОСОБА_1 є дитиною позбавленою батьківського піклування та до 10 червня 2016 року навчалась в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с. Велика Яблунька Маневицького району Волинської області.
З 01 вересня 2016 року, згідно з наказом директора Ківерцівського медичного коледжу "Про зарахування на навчання" від 05 серпня 2016 року № 81к/тр, ОСОБА_1 зарахована на навчання у вказаний вище коледж.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, першим заступником керівника Маневицької місцевої прокуратури на адресу служби у справах дітей Маневицької районної державної адміністрації Волинської області було направлено вимогу про надання інформації від 25 липня 2016 року № 37-2107 вих-16, в якій він просив надати інформацію про (прізвище, ім`я, по батькові, назву навчального закладу, місце проживання, дані відносно опікунів, піклувальників, документи, що підтверджують статус) дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які в 2016 році закінчили навчальні заклади на території Маневицького району.
Листом служби у справах дітей Маневицької районної державної адміністрації Волинської області від 27 липня 2016 року № 170/01-09 позивачу надано копії документів, які підтверджують статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які в 2016 році закінчили навчальні заклади на території Маневицького району.
У зв`язку з цим, першим заступником керівника Маневицької місцевої прокуратури на адресу Відділу освіти було направлено вимогу про надання інформації від 27 липня 2016 року № 37-2148 вих-16, в якій він просив надати інформацію про те, чи виплачувалась дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування - випускникам 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, серед яких вказано також ОСОБА_1, одноразова грошова допомога в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, згідно з Законом № 2342-IV.
Листом відділу освіти від 29 липня 2016 року № 686/01-16/2-16 повідомлено першого заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури, що таким дітям не виплачувалась одноразова грошова допомога в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушених прав останньої.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Закон № 2342-IV встановлює обов`язок щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є випускниками навчальних закладів, незалежно від того чи перебувала в ньому дитина на повному державному утриманні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції керувався тим, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі належного відповідача.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до положень статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
Так, 02.02.2005 набрав чинності Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 №2342-IV (далі - Закон №2342-IV), який визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону, Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
За змістом статті 3 Закону №2342-IV одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист майнових, житлових та інших прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.