ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 169/521/16-а
адміністративне провадження № К/9901/45353/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Турійського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року (суддя Тітівалов Р. К.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (колегія суддів: Нос С. П., Кухтей Р. В., Яворський І. О.) у справі за позовом керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітньої дитини-сироти ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2016 року керівник Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітньої дитини-сироти ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльності Відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку та зобов`язання Відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку - 9186 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що неповнолітній ОСОБА_1 є дитиною-сиротою, у 2016 році закінчив 11 клас Турійської ЗОШ І-ІІІ ступенів, у зв`язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, однак відповідач протиправно не нарахував та не виплатив одноразову грошову допомогу неповнолітньому ОСОБА_1 .
Постановою Турійського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львіського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області щодо невиплати випускнику навчального закладу дитині-сироті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування". Зобов`язано відділ освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 7 статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами не надано належної правової оцінки тому факту, що законодавством не передбачено надання одноразової грошової допомоги дітям - сиротам при закінченні ними 11 класу загальноосвітнього навчального закладу при не перебуванні у ньому на повному державному утриманні.
Від ОСОБА_2 - піклувальниці ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона вказала, що заперечує проти касаційної скарги та просить залишити судові рішення в силі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що неповнолітньому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку зі смертю батьків надано статус дитини-сироти з 01 липня 2015 року. Піклувальником неповнолітнього призначено ОСОБА_2 .
У 2016 році ОСОБА_1 закінчив 11 клас Турійської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
З 01 вересня 2016 року зарахований до Луцького національного технічного університету і навчається на першому курсі машинобудівного факультету денної форми навчання за державним замовленням.
Також встановлено, що неповнолітньому ОСОБА_1, як випускнику навчального закладу. одноразова грошова допомога не виплачувалася.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушених прав останнього.
Частково задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що неповнолітній ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до положень статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
Так, 02.02.2005 набрав чинності Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005р. №2342-IV (далі - Закон №2342-IV), який визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону, Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
За змістом статті 3 Закону №2342-IV одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист майнових, житлових та інших прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.
Статтею 4 Закону №2342-IV передбачено, що Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.