ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2021 року
Київ
справа №814/1944/17
адміністративне провадження №К/9901/50404/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Миколаївській області
про скасування постанови
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Лісовської Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Семенюк Г.В., суддів Потапчука В.О., Шляхтицького О.І.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про скасування постанови від 11 вересня 2017 року №55КП, якою на позивача накладено штраф.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач не заперечувала факту невиплати індексації заробітної плати за липень 2017 року, а відповідач дотримався вимог нормативно-правових актів під час проведення перевірки, оскаржувана постанова від 11 вересня 2017 року №55КП є правомірною та не підлягає скасуванню.
Також суди попередніх інстанцій зазначили, що штраф, який накладений на позивача, є фінансовою санкцією у сфері законодавства про працю, застосований саме до суб`єкта підприємницької діяльності, і є іншим видом відповідальності, ніж штраф за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки відповідача, зокрема позивача не було повідомлено про проведення позапланової перевірки.
Також скаржник зазначає, що індексація не є мінімальною державною гарантією, а відтак і не підпадає під санкцію, передбачену абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України.
Крім того, скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на недопустимість подвійної відповідальності особи за одне й те саме правопорушення. Так, постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва у справі №488/3150/17 від 5 жовтня 2017 року на підставі частини першої статті 41 КУпАП за порушення частини п`ятої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці" та пункту 1, 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 510 грн, штраф сплачений, про що свідчить платіжне доручення від 5 жовтня 2017 року.
Скаржник наголошує, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Позиція інших учасників справи
13 червня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 10 травня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №814/1944/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що наказом відповідача від 14 серпня 2017 року №204 призначено проведення інспекційних відвідувань за додержанням вимог законодавства про працю суб`єктами господарювання Миколаївської області. Згідно з пунктом 14 додатку до наказу призначено проведення інспекційного відвідування позивача на підставі звернення від 16 лютого 2017 року № П-150-17 у період з 15 серпня 2017 року по 22 серпня 2017 року.
15 серпня 2017 року позивач отримала повідомлення про інспекційне відвідування та перелік документів, які необхідно підготувати до перевірки.
З 16 серпня 2017 року по 17 серпня 2017 року державними інспекторами проведено позапланову перевірку додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, результати якої оформлені актом №14-01-151/0129.
Перевіркою, між іншим, виявлено порушення частини п`ятої статті 95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статті 33 Закону України "Про оплату праці", пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, а саме: працівникам згідно розрахунково-платіжної відомості за липень 2017 року індексація заробітної плати за липень 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась. Коефіцієнт індексації в липні 2017 року складає 4,1%.
На підставі акта перевірки 17 серпня 2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення №14-01-151/0067.
11 вересня 2017 року винесено постанову №55КП, якою на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 224 000 грн.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2017 року у справі №488/3150/17 позивача притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 2 якого дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.
Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до статті 259 КЗпП України Державна служба України з праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення; та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Відповідно до положень підпункту 2 пункту 5 Порядку №295 інспекційне відвідування проводиться, зокрема, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Як зазначалося вище, наказом відповідача від 14 серпня 2017 року №204 призначено проведення інспекційних відвідувань за додержанням вимог законодавства про працю суб`єктами господарювання Миколаївської області. Згідно з пунктом 14 додатку до наказу призначено проведення інспекційного відвідування позивача на підставі звернення від 16 лютого 2017 року №П-150-17.
Згідно зі статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі статтею 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Таким чином, Конвенція МОП № 81 визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Тому, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними твердження позивача про порушення процедури проведення перевірки, оскільки відповідно до направлень на проведення перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення від 17 серпня 2017 року №14-01-151/0067 вона була позаплановою, а тому позивач не повідомлялася завчасно про призначення перевірки. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, акт перевірки позивач підписала без заперечень.
Відповідно до статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Частиною другою статті 2 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) визначено, що до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.