ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2021 року
м. Київ
справа № 308/9974/18
провадження № 51-1691км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Єременка М.В.,
у режимі відеоконференції:
засудженої ОСОБА_1,
захисника Стецяк Т.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Стецяк Т.І. на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ужгорода Закарпатської області, жителя того ж міста (вулиця Тельмана, 14), раніше судимого вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2018 року за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 КК;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки міста Ужгорода Закарпатської області, жительки того ж міста (вулиця Тельмана 10/3), раніше неодноразово судимої, останній раз вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2018 року за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі статті 79 КК звільненої від відбуття покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 цього Кодексу,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2018 року, яким ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного їй покарання за частиною 3 статті 185 КК на підставі статті 79 цього Кодексу, ухвалено виконувати самостійно.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення стосовно якого не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою, разом із ОСОБА_2 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 01 серпня 2018 року о 16 год 00 хв, діючи з прямим умислом, повторно, шляхом вільного доступу через незачинені двері, проникли до будинку АДРЕСА_1 та викрали грошові кошти у сумі 80 700 грн, після чого, будучи поміченими потерпілим ОСОБА_3, продовжили свої незаконні дії щодо заволодіння чужим майном та з місця вчинення злочину втекли.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14 січня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Стецяк Т.І. не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно ОСОБА_1, порушує питання про їх скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевим судом не досліджено доказів, які би підтверджували ознаку "відкритості" викрадення майна, оскільки на переконання сторони захисту ОСОБА_1, мала умисел на вчинення злочину, передбаченого статтею 185 КК.
Крім того, захисник не погоджується із висновком місцевого суду щодо застосування кваліфікуючої ознаки "проникнення у житло", так як такі твердження не узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 квітня 2018 року у справі 569/1111/16-к.
Стверджує, що місцевий суд неправильно застосував положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та не встановив обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги засудженої ОСОБА_1, вищевикладених порушень не усунув, підстав, з яких скаргу визнав необґрунтованою, не навів, чим порушив вимоги статті 419 КПК.
У доповненні до касаційної скарги захисник Стецяк Т.І. стверджує, що місцевий суд, крім зазначених у касаційній скарзі порушень, ухвалюючи вирок, призначив ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на невизначений строк, що порушує вимоги статей 197, 331 КПК та безпідставно не застосував до її підзахисної положень статті 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник наполягала на задоволенні її касаційної скарги за доводами, викладеними у ній. Засуджена ОСОБА_1 касаційну скаргу захисника підтримала, стверджувала про незаконність судових рішень, постановлених стосовно неї, а тому просила їх скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Прокурор наполягав на відмові у задоволенні касаційної скарги захисника Стецяк Т.І.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженої та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.