Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 569/5089/17
провадження № 61-19799св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
законні представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
третя особа - відділ опіки та піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2017 року у складі судді Кучина Н. Г. та постанову Волинського апеляційного суду від 01 жовтня
2019 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Федонюк С. Ю., Здрилюк О. І. та касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_5, на ухвалу Рівненської міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року у складі судді Смолій Л. Д. та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 лютого
2020 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Бондаренко В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_4, діючи як представник від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними.
У травні 2017 року ОСОБА_4, діючи як представник від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок (домоволодіння) та земельну ділянку (кадастровий № 5610100000:01:066:0066), що знаходяться по АДРЕСА_1 . До набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.
В обґрунтування заяви вказувала, що на її думку, за недійсними правочинами, що є предметом позову, було відчужено житло, право користування яким належить неповнолітній ОСОБА_1, а саме: житловий будинок та земельну ділянку (кадастровий № 5610100000:01:066:0066), що знаходяться по АДРЕСА_1 . Власником указаного майна є ОСОБА_6 . Існує реальна можливість, що за період розгляду позову та винесення законного рішення, ОСОБА_6 буде здійснено подальше відчуження майна, яке було відчужено внаслідок договорів, що є предметом позову. Відчуження майна спричинить збільшення кількості відповідачів та утруднить розгляд справи у строки, які передбачені процесуальним законом, може нанести збитки набувачам майна.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо заяви про забезпечення позову
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2017 року заяву задоволено.
Накладено арешт на житловий будинок (домоволодіння) та земельну ділянку (кадастровий № 5610100000:01:066:0066), що знаходяться по АДРЕСА_1 та заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна до набрання рішенням законної сили.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд, встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про визнання оспорюваних правочинів недійсними, зробив висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 задоволено. Ухвалу Рiвненського мiського суду Рівненської області від 13 травня 2017 року скасовано, а заяву ОСОБА_4, яка подала її в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, про вжиття заходів забезпечення позову повернуто особі, яка її подала.
Постановою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах, як законний представник неповнолітньої ОСОБА_1, задоволено частково.
Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2017 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Костевича Т. О. задоволено.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня
2017 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_4, як представника ОСОБА_1 , про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_1, на постанову Рівненського апеляційного суду
від 21 лютого 2019 року задоволено.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Волинського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, поданою його представником - Костевичом Т. О., задоволено частково. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2017 року в частині заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку (домоволодіння) та земельної ділянки кадастровий
№ 5610100000:01:066:0066), що знаходяться у АДРЕСА_1, скасовано. В решті ухвалу суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що накладаючи арешт на спірне майно, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про необхідність забезпечення вказаного позову шляхом накладенням арешту на майно, оскільки обраний судом спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та таким, що належним чином забезпечить виконання рішення суду, у випадку задоволення позову. Разом з тим, в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 152 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суд заборонив
будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо спірно майна, та не звернув уваги, що такі дії повинні бути конкретизованими, забезпечивши позов у такий спосіб суд фактично обмежив можливість відповідача користуватися майном, таким чином практично вирішив спір по суті, що є неприпустимим на стадії забезпечення позову.Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів правових підстав застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування необхідності його застосування.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня
2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, щоу судові засідання 23 серпня 2019 року, 23 вересня 2019 року та 21 жовтня 2019 року позивач, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з`явилась, заяви про розгляд справи без її участі не подала, про причини неявки суд не повідомила. Зважаючи на те, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи по суті, в судові засідання ОСОБА_1 не з`явилась, заяви про розгляд справи без її участі суду не подала, суд вважав за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність залишення позову без розгляду, враховуючи те, що позов ОСОБА_1 до суду надійшов ще 30 березня 2017 року і з того часу справа по суті не розглядалась. Законним представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка вступила в справу 12 травня 2017 року, поштова кореспонденція, направлена судом на вказану нею адресу, не отримувалась, а поверталась до суду. Натомість, законним представником ОСОБА_2 до суду направлялись заяви, клопотання, відводи, скарги.
В останні судові засідання, призначені на 25 липня 2019 року, 23 серпня
2019 року, 23 вересня 2019 року та 21 жовтня 2019 року, позивач ОСОБА_1, її представники не з`явилися. Про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи без їх участі не подавали. Про дату та час судових засідань позивач ОСОБА_1 повідомлялась судовими повістками про виклик до суду за адресою, яка зазначена нею у позовній заяві як адреса для листування: АДРЕСА_2 . Повідомлення повернуті до суду без вручення адресату за закінченням терміну зберігання. Окрім того, на офіційному веб-сайті Рівненського міського суду Рівненської області на порталі "Судова влада" розміщене оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду на 21 жовтня 2019 року на 11 годину 40 хвилин.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області
від 13 травня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 01 жовтня 2019 року.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Рівненської міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 18 листопада 2019 року та від 28 травня
2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа - відділ опіки та піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання правочинів недійсними призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що згідно із рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/1478/18
від 02 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року, встановлено, що позивач у цій справі ніколи не перебувала/проживала у будинковолодінні, визнана такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за вказаною адресою, не є членом сім`ї власника будинку, а факт її реєстрації у спірному будинку створює ОСОБА_6 безумовні перешкоди у здійсненні його права власності. Інтереси неповнолітньої дитини не порушено, оскільки позивачка має у власності інше майно, а саме квартиру.
Суд дійшов висновку про те, що єдиними підставами для забезпечення позову, в тому числі для накладення арешту на житловий будинок (домоволодіння) та земельну ділянку (кадастровий
№ 5610100000:01:066:0066), що знаходяться в АДРЕСА_1 до набрання чинності рішенням у справі, заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку (домоволодіння) та земельної ділянки є припущення щодо неможливості або утруднення виконання судового рішення в подальшому, оскільки відсутні належні та достатні докази, які можуть свідчити про вчинення
ОСОБА_6 дій із реалізації майна чи підготовки до такої реалізації, належного йому на праві власності.
Із приписів норм ЦПК України вбачається, що забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи. В той же час, жодних правових підстав для забезпечення позову у справі № 569/5089/17-ц немає, оскільки ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка ОСОБА_1, жодного законного відношення до вказаного вище майна не мають, оскільки не є його володільцями, користувачами та розпорядниками.
Касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником -
ОСОБА_5., мотивована тим, що неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17, від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19, від 28 лютого 2019 року у справі № 643/12296/17,
від 25 вересня 2019 року у справі № 759/13766/17, від 15 травня 2019 року
у справі № 754/136/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц,
від 07 серпня 2019 року у справі № 569/5089/17 та від 25 квітня 2018 року
у справі № 295/5011/15-ц.
З набуттям позивачкою повноліття (24 липня 2019 року) її батьки втратили повноваження законних представників і, за відсутності в матеріалах справи їх адвокатських посвідчень та довіреності, виданої позивачкою на їх імена, отримання 04 вересня 2019 року та 02 жовтня 2019 року повідомлень про судові засідання у справі ОСОБА_8, який з 24 липня 2019 року не є законним представником позивачки (частина друга статті 59 ЦПК), не є представником позивачки за довіреністю, не є її представником як адвокат, і не проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_3, а тому зазначене не свідчить про належне повідомлення позивачки про її виклик до суду на підготовче засідання, призначене судом на 23 серпня 2019 року, 23 вересня 2019 року та 21 жовтня 2019 року.
У суду відсутні підстави вважати, що позивачка повторно не з`явилася до суду з поважних причин, адже будь-які докази з цього приводу відсутні. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що згідно частини одинадцятої статті 128 ЦПК оголошенням на офіційному веб-сайті судової влади України може бути повідомлено лише відповідача, третю особу, свідка, місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи яких суду невідоме. Натомість ОСОБА_1 у цій справі є позивачкою і її місцезнаходження суду було відоме (заява від 06 березня 2019 року, звороти рекомендованих повідомлень, супровідний лист від 15 травня 2019 року, направлених Рівненським міським судом на адресу:
АДРЕСА_4 ).
Рівненський апеляційний суд не звернув уваги на порушення Рівненським міським судом Рівненської області положень пункту 3 частини першої
статті 257 ЦПК України про те, що позов залишено без розгляду саме в підготовчому засіданні, та не застосував до цих правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі
№ 759/15271/17.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_6 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року залишити без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником -
ОСОБА_5., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.