Постанова
Іменем України
25 січня 2021 року
м. Київ
справа № 760/18621/19
провадження № 61-3809св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Українська залізниця", Кабінет Міністрів України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Оніщука М. І.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року він став членом правління АТ "Українська залізниця", а 23 серпня 2016 року з ним укладено контракт. 11 квітня 2019 року позивачу стало відомо про те, що його відсторонено від здійснення повноважень, а в подальшому - змінено склад правління АТ "Українська залізниця", припинено його повноваження та звільнено з займаної посади. ОСОБА_1 вказував, що його відсторонення, як і подальше звільнення, відбулось з порушенням норм чинного законодавства без належних правових підстав.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття рішення Наглядової ради АТ "Українська залізниця" від 05 квітня 2019 року, оформлене Протоколом № А-10/7-19 в частині відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень члена правління АТ "Українська залізниця";
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття наказу АТ "Українська залізниця" № 723/ос від 05 квітня 2019 року "Про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень члена правління АТ "Українська залізниця";
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 456 "Про зміну складу правління АТ "Українська залізниця" в частині виведення зі складу правління АТ "Українська залізниця" ОСОБА_1 та припинення його повноважень як члена правління АТ "Українська залізниця";
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття наказ АТ "Українська залізниця" від 06 червня 2019 року № 1146/ос про його звільнення;
- поновити ОСОБА_1 на посаді члена правління АТ "Українська залізниця";
- стягнути з АТ "Українська залізниця" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 04 червня 2019 року по день ухвалення судом рішення у справі, виходячи з розміру середнього заробітку - 23 862,50 грн.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Укрзалізниця", Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги позивача повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року - залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком про те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки підставою позову є саме недотримання відповідачем процедури вирішення питання про відсторонення члена правління від здійснення його повноважень, а не питання про його звільнення. Розгляд таких вимог віднесений до компетенції господарських судів, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок, а вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України про зміну складу правління АТ "Українська залізниця" в частині виведення його зі складу правління, визнання незаконним наказу про його звільнення, поновлення його на посаді члена правління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги визнання незаконним та скасувати рішення наглядової ради та наказу АТ "Українська залізниця" від
05 квітня 2019 року про відсторонення його від здійснення повноважень члена правління.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивача відсторонено від здійснення повноважень члена правління - виконавчого органу АТ "Українська залізниця" не на підставі частини третьої статті 99 ЦК України, а на підставі статті 46 КЗпП України. Питання відсторонення позивача від здійснення повноважень врегульовані також і контрактом від 18 серпня 2016 року, згідно з умовами якого член правління може бути відсторонений у будь-який час, але не з будь-яких підстав. Саме ці обставини стали визначальними при виборі підсудності спору саме судам загальної юрисдикції.
Крім того, основною вимогою позивача є скасування наказу про звільнення та поновлення його на посаді, а ці правовідносини сторін регулюються вимогами трудового законодавства, враховуючи підстави звільнення, вказані у наказі про звільнення.
Судами попередніх інстанцій не встановлено обставини справи в повному обсязі та не надано цим обставинам належної оцінки.
Також, заявник звернув увагу на те, що відповідно до постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 826/20585/14 вказано, що частиною першою статті 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Короткий зміст вимог заперечень (відзивів) на касаційну скаргу
У квітні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від АТ "Українська залізниця", у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін, оскільки вони постановлені із додержанням норм матеріального права.
У квітні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від Кабінету Міністрів України, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки вони постановлені з додержанням норм матеріального права, при цьому вказав, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо питання предметної чи суб`єктивної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц та у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року № 15 "Про деякі питання правління ПАТ "Українська залізниця" затверджено склад правління, членом якого, зокрема, став позивач ОСОБА_1
23 серпня 2016 року між ПАТ "Українська залізниця" та ОСОБА_1 укладено контракт, яким визначено, що він є особливою формою строкового трудового договору.
За умовами контракту ОСОБА_1 зобов`язався безпосередньо і через адміністрацію ПАТ "Українська залізниця" здійснювати поточне управління Товариством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження закріпленого за Товариством державного майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, а Товариство зобов`язалось створювати належні умови для матеріального забезпечення та організації праці Члена Правління (пункт 1.1).
З витягу з протоколу засідання наглядової ради АТ "Українська залізниця" від 05 квітня 2019 року вбачається, що на підставі звернень голови правління від 02 квітня 2019 року наглядовою радою прийнято рішення про надання пропозиції (подання) загальним зборам - Кабінету Міністрів України - припинити повноваження члена правління ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України та відсторонити його з 05 квітня
2019 року від здійснення повноважень.
Наказом АТ "Українська залізниця" від 05 квітня 2019 року позивача відсторонено від здійснення ним повноважень члена правління.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 456 "Про зміну складу правління акціонерного товариства "Українська залізниця"
ОСОБА_1 виведено зі складу правління товариства та припинено його повноваження, як члена правління.
Згідно з наказом (розпорядженням) АТ "Укрзалізниця" від 03 червня 2019 року № 1146/ос ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи.
04 листопада 2019 року від АТ "Українська залізниця" надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі пункту першого частини 1 статті 255 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.