Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 715/1452/19
провадження № 61-8415св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., | Олійник А. С., Усика Г. І., |
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об`єднання "Ліко-Холдінг",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2019 року у складі судді Цуренка В. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2019 року Акціонерне товариство "УкрСоцбанк" (далі - АТ "УкрСоцбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об`єднання "Ліко-Холдінг" (далі - ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг") про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 30 листопада 2007 року між АТ "УкрСоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08-038/572, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 200 251,00 дол. США на строк до 29 листопада 2032 року, зі сплатою відстоків за користування кредитними коштами в строки та порядку, що встановлені кредитним договором. ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 31 травня 2019 року розмір заборгованості з 3 % річних становить 707 714,22 грн, інфляційні витрати на суму заборгованості за кредитом - 2 447 771,31 грн.
Крім того, для забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором між АТ "УкрСоцбанк" та ОСОБА_2 30 листопада 2007 року укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилася перед кредитором за виконання обов`язків ОСОБА_1 за кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника, яким є ОСОБА_1, що випливають з основного договору АТ "УкрСоцбанк" та ТОВ "ТМО "Ліко Холдінг", уклали договір поруки № 02-038/1033.
У зв`язку з вищевикладеним АТ "УкрСоцбанк" просило суд солідарно стягнути з відповідачів на його користь 3 % річних у відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у розмірі 707 714,22 грн, інфляційні витрати у розмірі 2 447 771,31 грн та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позов АТ "УкрСоцбанк" та заяву про застосування позовної давності, в яких зазначив, що позивач звернувся до суду поза межами позовної давності, перебіг якої розпочався 10 березня 2009 року, а також те, що порука припинилась, а тому просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2019 року замінено первісного позивача АТ "УкрСоцбанк" на правонаступника - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк").
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ "Альфа-Банк"відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову згідно з постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у виді заборони вчинення дій щодо відчуження житлового будинку, загальною площею 48,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку, загальною площею 76,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, які, зареєстровані за ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що строк виконання основного зобов`язання було змінено на 09 травня 2010 року, тому з 10 травня 2010 року у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 10 липня 2019 року (що вбачається із дати, зазначеної на конверті), тобто з пропуском позовної давності.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на укладення між ним та ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" договору поруки з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами, тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості в солідарному порядку.
Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати 3 % річних, АТ "Альфа-Банк" подало апеляційну скаргу.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення, а рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2019 року в оскаржуваній частині - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення - вимогам матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У травні 2020 року АТ "Альфа-Банк" зі застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині розгляду позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 707 714,22 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не надали належної оцінки тому, що за змістом статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, а також тому, що законодавець визначає обов`язок боржника сплатити 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим;
- не звернули увагу на те, що пропуск заявником строків позовної давності не свідчить про припинення зобов`язання;
- не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15762/16-ц.
У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк", в якому, посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2019 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року в частині розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних витрат заявником не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 28 травня 2020 року касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 715/1452/19 ізГлибоцького районного суду Чернівецької області; надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У липні 2020 року матеріали справи № 715/1452/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року справу № 715/1452/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 30 листопада 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08-038/572, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 200 251,00 дол. США на термін до 29 листопада 2032 року зі сплатою 5,5 % річних за перший рік дії договору та 13,2 % починаючи з другого року до кінця дії договору за користування кредитними коштами згідно зі встановленим графіком.
Пунктом 1.1 цього договору сторони домовилися, що сплата процентів здійснюється не пізніше 10 числа місяця починаючи з грудня 2007 року, а погашення суми основної заборгованості за кредитом здійснюється до 10 числа кожного місяця починаючи з грудня 2008 року, згідно з графіком.