Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 686/25715/19
провадження № 61-3745св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., | Олійник А. С., Усика Г. І., |
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року у складі судді Шевчик О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 42017241010000039 залишено без розгляду. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 03 вересня 2019 року скасував цю ухвалу та призначив новий розгляд за скаргою. ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок постановлення слідчим суддею незаконного рішення йому завдано моральної та майнової шкоди. Зокрема, він зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес і розчарування через відчуття несправедливості, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, для скасування незаконної ухвали та відновлення порушених прав позивач витрачав особистий час на підготовку апеляційної скарги, поїздки до апеляційного суду та участь у судових засіданнях, ніс витрати на проїзд у громадському транспорті, папір, електроенергію та заправку картриджа принтера.
З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 1 000 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 80 040,00 грн майнової шкоди.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не довів факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям судового рішення та настанням шкоди.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Касаційна скарга позивача також містить клопотання про передачу справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не надали належної правової оцінки усім наявним у справі доказам, зокрема: квиткам на проїзд заявника та витраченим канцтоварам;
- ототожнили відповідача та представника відповідача;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 09 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а, від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 577/3791/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, та висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.
Станом на дату розгляду справи відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 28 лютого 2020 року касаційну скарги ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 686/25715/19 із Ярмолинецького районного суду Хмельницької області, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2020 року матеріали справи № 686/25715/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року справу № 686/25715/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Бандури Б. Б. від 30 листопада 2018 року про закриття кримінального провадження за № 42017241010000039 залишено без розгляду.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 03 вересня 2019 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував вказану ухвалу слідчого судді від 18 липня 2019 року та призначив новий розгляд справи за скаргою ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 указував на те, що внаслідок постановлення слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області незаконного рішення йому завдано моральної та майнової шкоди. Зокрема, позивач зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес і розчарування через відчуття несправедливості, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, для скасування незаконної ухвали та відновлення порушених прав позивач витрачав особистий час на підготовку апеляційної скарги, поїздки до апеляційного суду та участь у судових засіданнях, ніс витрати на проїзд у громадському транспорті, папір, електроенергію та заправку картриджа принтера.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.