Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 754/74/18-ц
провадження № 61-8763св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Деснянського районного суду
м. Києва від 21 січня 2019 року у складі судді Бабка В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Зазначала, що зверталась до нотаріуса для продажу вказаної квартири, проте їй було відмовлено, оскільки в цій квартирі зареєстрований ОСОБА_2 .
Посилалась на те, що останній більше чотирьох років у спірній квартирі
не проживав та участі в утриманні цієї квартири не приймав, оскільки мав власне житло, зокрема житловий будинок
АДРЕСА_2 .
Вважала, що обставина щодо того, що відповідач зареєстрований
у її квартирі обмежує її права як власника цього майна на розпорядження
та користування ним.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд усунути
їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_3, шляхом виселення ОСОБА_2
з цієї квартири без надання йому іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач був зареєстрований у спірній квартирі зі згоди її власника, проте проживати в ній не має можливості, оскільки позивачка створила перешкоди йому
у користуванні цією квартирою. Відповідач у спірній квартирі не проживає, тому не має змоги чинити позивачці перешкоди у користуванні її житлом,
а тому відсутні підстави для задоволення її вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну пригоду спірних правовідносин і закон, який їх регулює та з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов, як вважав суд апеляційної інстанції, правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні належні та допустимі докази того,
що відповідач чинить перешкоди позивачці у користуванні спірною квартирою.
При цьому відповідач був зареєстрований у спірній квартирі зі згоди
її власника, проте проживати в ній не має можливості, оскільки позивачка створила перешкоди йому у користуванні зазначеним житлом, здала квартиру в оренду і там проживають квартиранти і ці обставини підтверджував представник позивачки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
із Деснянського районного суду м. Києва.
У червні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено докази у їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зазначала, що відповідач не є членом її сім`ї, дозволу на його проживання
у спірній квартирі вона не надавала. Спірною квартирою відповідач
не користується протягом тривалого часу та не бере участі в її утриманні,
а також добровільно не змінює реєстрацію свого місця проживання
та не забирає свої особисті речі, які знаходяться у квартирі що, як вона вважала, обмежує їй, як власнику цієї квартири, можливість розпоряджатися своєю власністю.
Вважала, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили зміст правовідносин, помилково застосували до спірних правовідносин положення статей 150, 156, ЖК УРСР, не звернули уваги, що в обґрунтування свого позову вона посилалась на статті 383, 386, 391 ЦК України
та не врахували того, що вона, як власник спірної квартири, заперечує проти проживання відповідача в ній.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру серія НОМЕР_1
від 11 червня 1998 року ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 (а. с. 10).
У квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 (власник), ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_5 (син),
що підтверджується довідкою від 28 вересня 2017 року № 86, виданою житлово-будівельним кооперативом "Суднобудівник № 17" (а. с. 11).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання, виданої відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної державної адміністрації від 24 січня 2018 року № 25642829 ОСОБА_2 зареєстрований у вищевказаній квартирі з 02 червня
1988 року (а. с. 46).
Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно
від 05 жовтня 2017 року № 99414073 ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок
АДРЕСА_2 (а. с. 12).
Згідно акта від 23 грудня 2017 року ОСОБА_2 з 01 січня 2014 року фактично не проживав у квартирі
АДРЕСА_3 . Цей акт засвідчений підписами сусідів ОСОБА_6, що проживає у цьому ж будинку у квартирі АДРЕСА_4,
ОСОБА_7 - у квартирі АДРЕСА_5 та ОСОБА_8 - у квартирі АДРЕСА_6
(а. с. 13).
ОСОБА_2 проживав у квартирі
АДРЕСА_3 у період з вересня 2017 року по жовтень
2017 року, що підтверджується відповідним актом від 27 червня 2018 року
(а. с. 47).
Згідно акта про проживання особи за адресою від 26 червня 2018 року, ОСОБА_2 у період з вересня 2016 року по серпень 2017 року фактично проживав у будинку АДРЕСА_7 . Цей акт підписаний сусідами ОСОБА_9,
що проживає у будинку АДРЕСА_8,
ОСОБА_10 , що проживає у будинку АДРЕСА_9 (а. с. 48).
Відповідно до акта про відсутність умов проживання від 26 червня 2018 року у будинку АДРЕСА_2 фактично проживання неможливо по причині відключення електричної енергії (а. с. 51).
01 лютого 2018 року ОСОБА_11 звертався до Гореницької сільської ради Київської області із заявою щодо підключення електричної енергії до будинку АДРЕСА_2
(а. с. 52).
Згідно відповіді Гореницької сільської ради Київської області від 09 лютого 2018 року виконавчий комітет Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повідомляв ОСОБА_12 про те, що ТП-2224 не перебувала на балансі Гореницької сільської ради, у зв`язку
із чим Гореницька сільська рада не могла надати дозвіл на підключення
до ТП-2224. Рекомендував звернутись за приєднанням
до ПрАТ "Київобленерго" (а. с. 53).
Відповідно до договору оренди житлових приміщень від 15 листопада
2017 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_13, квартиру АДРЕСА_3 здано в оренду (а. с. 49-50).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня
2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - ОСОБА_3, підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.