Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 642/2087/19
провадження № 61-22367св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства "Добробут" Латвинівської сільської ради Неженська Галина Валентинівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Харкова
від 12 липня 2019 року у складі судді Грінчук О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів:
Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства "Добробут" Латвинівської сільської ради Неженська Г. В., про скасування державної реєстрації прав та визнання свідоцтва недійсним.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на початку січня
2019 року ОСОБА_1 звернулася до відділу обстеження земельних ділянок Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з приводу приватизації земельної ділянки площею 0,0600 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Із заяви відповідача від 17 січня
2019 року про проведення обстеження зазначеної земельної ділянки та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна від 22 січня 2019 року
№ 153501986, позивачу стало відомо, що 22 березня 2018 року ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на нерухоме майно - житловий будинок літ. "К-2", загальною площею 186 кв. м, житловою площею 60,8 кв. м, з надвірними будівлями: навіс літ. Л, ворота літ. № 3, огорожа літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене домоволодіння ОСОБА_1 успадкувала після померлого
ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 травня 2018 року Другою Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого у реєстрі за № 1-118. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності на спірне домоволодіння за померлим
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 стали: довідка від 16 березня 2018 року №456/01-30, видана Другою Харківською державною нотаріальною конторою; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 березня 2018 року № 51262026, виданий Другою Харківською державною нотаріальною конторою; довідка
від 09 листопада 2017 року № 1026376, видана Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради; дозвіл Ленінської районної ради міста Харкова від 07 вересня 1999 року №2 21/5; довідка від 21 березня 2018 року № 46, видана Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська проектна компанія"; рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року у справі № 2-1079/99, технічний паспорт від 19 січня 2010 року, виданий Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року у справі № 2-1079/99 встановлено факт родинних відносин, а саме, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є матірʼю ОСОБА_5, 1928 року народження, та бабусею ОСОБА_3, 1952 року народження. Визнано за ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 право власності на 32/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Визнано за
ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5, право власності у цілому на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи (лист Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради
від 09 листопада 2017 року № 1026376), на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року, станом на 31 грудня 2012 року проведено реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок (літ. "А-1") з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Обстеженням від 19 січня 2010 року встановлено, що житловий будинок
літ. "А-1" з надвірними будівлями знесено та побудовано житловий будинок
літ. "К-2". Реєстрація права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок
літ. "К-2" з надвірними будівлями не проводилася.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не мала правових підстав для спадкування права власності на житловий будинок літ. "К-2", загальною площею 186 кв. м, житловою площею 60,8 кв. м, з надвірними будівлями: навіс літ. Л, ворота літ. № 3, огорожа літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя право власності на нього у встановленому законом порядку не набув, що порушує права Харківської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташовано зазначений обʼєкт, позивач просив: скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Добробут" Латвинівської сільської ради Неженської Г. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок (об`єкт житлової нерухомості) літ. "К-2", навіс літ. Л, ворота літ. № 3, огорожу літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обʼєкта 1515413163101); визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_1 08 травня 2018 року Другою Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстроване у реєстрі за № 1-118.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року у задоволенні позову Харківської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом про скасування рішення державного реєстратора Неженської Г. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок (об`єкт житлової нерухомості) літ. "К-2", навіс літ. Л, ворота літ. № 3, огорожу літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обʼєкта 1515413163101), та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину у порядку спадкування за законом, виданого ОСОБА_1, не довів у встановленому законом порядку, яким чином наявність зазначеного свідоцтва та державної реєстрації прав на спірний житловий будинок порушує його права та законні інтереси. Харківська міська рада не надала доказів на підтвердження того, що здійснення дій з реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, порушує її права як власника земельної ділянки за зазначеною адресою. Крім того, рішенням Харківської міської ради від 17 квітня 2019 року № 1150/19 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6310137200:06:017:0010, а тому наведене фактично свідчить про відсутність спору між позивачем та
ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим. Апеляційний суд зауважив, що з 22 квітня 2019 року земельна ділянка площею 0,600 га для обслуговування житлового будинку та присадибної ділянки, кадастровий номер 6310137200:06:017:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, не є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що здійснення дій з реєстрації права власності на спірний житловий будинок порушує його права як власника земельної ділянки, з урахування того, що таким власником на час вирішення справи є ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Харківської міської ради.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківської міської ради, у якій заявник просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року і постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов Харківської міської ради задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам Харківської міської ради про незаконність проведення реєстраційних дій щодо новоствореного житлового будинку літ. "К-2" по АДРЕСА_1, який побудовано самочинно без прийняття до експлуатації, а право власності на який спочатку за ОСОБА_3, а у подальшому за ОСОБА_1, зареєстровано з грубим порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не дослідив та не спростував основну підставу звернення Харківської міської ради з цим позовом, а саме, що проведеними реєстраційними діями прямо порушені законні інтереси Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, яка підпорядкована Харківській міській раді та не є юридичною особою. Чинне законодавство не визначає додаткових механізмів, за якими позивач може звернутися до державного реєстратора із заявою про скасування рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок літ. "К-2" по АДРЕСА_1, а оскільки ОСОБА_1 є реєстраційним власником спірного обʼєкту, Харківська міська рада не може предʼявити до забудовника вимогу про приведення обʼєкта самочинного будівництва до вимог містобудівного законодавства та прийняття його до експлуатації.
Оскільки спірний об`єкт житлової нерухомості: житловий будинок літ. "К-2", загальною площею 186 кв. м, житловою площею 60,8 кв. м, навіс літ. Л, ворота
літ. № 3, огорожа літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, побудовано без будь-яких дозвільних документів (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок будівельних робіт, дозвіл на будівництво, декларація або сертифікат готовності об`єкта до експлуатації, акт прийняття обʼєкта до експлатації), то подальше набуття відповідачем права власності на нього у порядку спадкування суперечить діючому законодавству.
Суди дійшли помилкового висновку, що рішення Харківської міської ради
від 17 квітня 2019 року № 1150/19 про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0600 га для обслуговування житлового будинку та присадибної ділянки, кадастровий номер 6310137200:06:017:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, свідчить про відсутність між позивачем та ОСОБА_1 спору, оскільки зазначене рішення міської ради було прийнято після вчинення оскаржуваної реєстраційної дії та звернення Харківської міської ради до суду із зазначеним позовом.
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому він просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги ОСОБА_1 отримала 13 січня 2020 року, а тому він не мав змоги надати відзив у встановлений судом строк, до 15 січня 2020 року.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2, строк для подання відзиву на касаційну скаргу Харківської міської ради, та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди правильно встановили, що з 22 квітня 2019 року земельна ділянка площею 0,600 га для обслуговування житлового будинку та присадибної ділянки, кадастровий номер 6310137200:06:017:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з розташованим на ній спірним об`єктом нерухомості, не є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, а тому дійшли обгрунтованого висновку про відсутність доказів наявності спору між Харківською міською радою та ОСОБА_1 . Правовстановлюючі документи на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , були у розпорядженні Харківської міської ради з липня 2018 року при вирішенні питання про передачу земельної ділянки у її власність, яка на час прийняття такого рішення (17 квітня 2019 року) не убачала порушення її майнових чи немайнових прав.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року у справі № 2-1079/99 встановлено факт родинних відносин, а саме, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5, 1928 року народження, та бабусею ОСОБА_3 ,
1952 року народження. Визнано за ОСОБА_5 право власності у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 на 32/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 у цілому на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" станом на 31 грудня 2012 року, провело реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок (літ. "А-1") з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (повідомлення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради від 09 листопада
2017 року № 1026376).
Обстеженням від 19 січня 2010 року встановлено, що житловий будинок
літ. "А-1" з надвірними будівлями знесено та побудовано житловий будинок
літ. "К-2". Станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок літ. "К-2" не зареєстровано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті, спадщину в установленому законом порядку прийняла дружина ОСОБА_1 . Дочка ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовилася.