ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18059/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю помічника судді Наумкіної П.В. (за дорученням головуючого судді),
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД" (далі - ТОВ "Арготрейд ЛТД", скаржник, позивач) - Горошко М.І. (адвокат),
відповідача - Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ "КБ "Приватбанк", відповідач) - Яковенко О.О. (адвокат),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнум-Трейд" (далі - ТОВ "Магнум-Трейд") - не з`явились,
розглянув матеріали касаційної скарги ТОВ "Арготрейд ЛТД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 (головуючий суддя - Босий В.П.),
постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 (головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Калатай Н.Ф., Дідиченко М.А.)
у справі № 910/18059/19
за позовом ТОВ "Арготрейд ЛТД"
до АТ "КБ "Приватбанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Магнум-Трейд",
про визнання договору поруки недійсним.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2019 року ТОВ "Арготрейд ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ "КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки від 24.10.2016 №4М12385И/П (далі - Договір поруки).
1.2. Позов обґрунтовано, з посиланням на статті 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тим, що оспорюваний правочин укладено за наслідками введення позивача в оману, оскільки відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ "КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману позивача про існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням попереднього боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукало позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та оспорюваного договору поруки.
У зв`язку з укладенням договору поруки позивач мав намір отримати прибуток за рахунок інших майнових забезпечень основного зобов`язання. Однак, після здійснення погашення заборгованості боржника, в тому числі за рахунок отриманого у банку кредиту, йому не було передано документів, необхідних для реалізації набутих прав за основним зобов`язанням. На думку ТОВ "Арготрейд ЛТД", зазначене унеможливлює отримання прибутку. Відсутність вказаних договорів забезпечення, на переконання позивача, має істотне значення при укладенні кредитного договору та договорів поруки і підтверджує факт обману позивача. За твердженнями позивача, якщо б на момент укладання договору поруки він знав про відсутність даних забезпечень, то не укладав би ані кредитний договір, ані договори поруки з відповідачем.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані необґрунтованістю та недоведеністю заявленого позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій у справі, ТОВ "Арготрейд ЛТД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі №910/18059/19, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Арготрейд ЛТД" у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме положень частини першої статті 230 ЦК України, та порушенням норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій неправомірно та необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про витребування доказів по справі, чим порушили вимоги статті 236 ГПК України, що є підставою для скасування судових рішень і на підставі частини третьої статті 310 ГПК України.
При цьому скаржник вказує, що висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах на даний час відсутній.
4.2. Крім того, на думку скаржника, посилання суду апеляційної інстанції на висновок Верховного Суду у справі №909/685/18 є недоцільним, оскільки вказана справа не є подібною та тотожною до правовідносин, які виникли під час розгляду справи №910/18059/19.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. 21.01.2021 АТ "КБ "Приватбанк" засобами зв`язку направлено до суду відзив на касаційну скаргу, датований 11.01.2021. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 24.12.2020, яка отримана АТ "КБ "Приватбанк" 04.01.2021, строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 11.01.2021, зазначене свідчить про подання відзиву поза межами встановленого судом строку, а тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, відзив підлягає залишенню без розгляду, як такий, що подано за межами процесуального строку. Клопотань про продовження строку на подання відзиву від АТ "КБ "Приватбанк" не надходило.
5.2. Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. У 2016 році ТОВ "Арготрейд ЛТД" та АТ "КБ "Приватбанк" укладено Кредитний Договір №4А16096Г, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 4 500 000 000,00 грн. для фінансування поточної діяльності підприємства.
6.2. Крім того, 24.10.2016 ТОВ "Арготрейд ЛТД" (поручитель) та ПАТ "КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки №4М12385М/П, предметом якого є надання поручителем поруки перед кредитором за виконання ТОВ "Магнум-Трейд" своїх зобов`язань за кредитним договором від 13.12.2012 №4М12385И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначених кредитним договором.
6.3. Згідно з пунктами 2 та 3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
6.4. Пунктами 4, 5 та 6 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.
6.5. За положеннями пункту 7 Договору поруки у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ "КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (пункт 7 договору поруки).
6.6. За умовами пункту 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
6.7. Пунктом 9 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.
6.8. Згідно з пунктом 10 Договору поруки, кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.
6.9. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 11 Договору поруки).
6.10. Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ "КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 16.05.2016, укладеної сторонами (пункт 17 Договору поруки).
6.11. Як стверджував позивач, суттєвою передумовою укладання оспорюваного договору поруки було надання йому відомостей щодо багатократного забезпечення виконання боржниками своїх зобов`язань. При цьому обов`язковою умовою, на якій наполягав позивач, було набуття ним прав на активи, що забезпечували зобов`язання попередніх боржників перед Банком.
6.12. Позивач вказував, що на виконання вказаного оспорюваного Договору поруки, ним як поручителем, були перераховані на користь Банку грошові кошти на виконання зобов`язання по кредитному договору від 13.12.2012 №4М12385И відповідно до Договору поруки від 24.10.2016 №4М12385И/П на загальну суму 621 548 474,45 грн.
При цьому позивач стверджував, що дії із отримання кредитних коштів по кредитному договору №4А16096Г були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників Банку в рамках реалізації плану трансформації кредитного портфелю Банку, ініційованого Національним банком України. Однак, зобов`язання Банку щодо передання позивачу документів, які посвідчували права на активи, якими були забезпечені зобов`язання боржників у забезпечених порукою зобов`язаннях не були виконані, тому з огляду на тривале невиконанням Банком умов пунктів 8, 10 договорів поруки, позивач вважає, що Банк не мав на меті передати позивачу документи, які підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану трансформації (на виконання вимог Національного Банку України), чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов оспорюваного договору поруки.
За твердженням позивача, оспорюваний ним правочин був укладений внаслідок введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а тому правочин є недійсним у силу частини першої статті 230 ЦК України.
РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.11.2020 справу №910/18059/19, передано на розгляд колегії суддів: Пільков К.В. (головуючий), Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.12.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/18059/19 у зв`язку з обранням судді Пількова К.В. до складу Великої Палати Верховного Суду (рішення зборів суддів від 30.11.2020 №13) та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/18059/19 за касаційною скаргою ТОВ "Арготрейд ЛТД" на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною спору у справі є питання наявності чи відсутності правових підстав для визнання Договору поруки від 24.10.2016 №4М12385И/П недійсним, вчиненого під впливом введення в оману.
8.2. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
8.3. Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
8.4. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
8.5. За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
8.6. У пункті 3 частин першої статті 3, статті 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає право суб`єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
8.7. Згідно зі статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
8.8. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
8.9. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
8.10. Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
8.11. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
8.12. Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
8.13. Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
8.14. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/13451/18.
8.15. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Схожі за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18 та від 29.10.2020 у справі №910/18604/19.
8.16. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання Договору поруки недійсним у розумінні статей 215, 230 ЦК України.
8.17. Суди виходили з того, що позивачем належними доказами не доведено того, що відповідачем надано пропозицію позивачу щодо трансформації кредитного портфеля та обов`язковість укладення кредитного договору та оспорюваного Договору поруки для отримання позивачем прибутку, так само як і не доведено, що невиконання відповідачем зобов`язань з надання документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладенні кредитного договору від у 2016 році №4А16096Г та Договору поруки.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що, виходячи з правової природи кредитного договору та наявних доказів у матеріалах справи вбачається, що укладення кредитного договору позивачем відбулося з метою фінансування своєї поточної діяльності, а укладення оспорюваного договору поруки - не внаслідок необхідності отримання прибутку від реалізації активів, що передані в забезпечення зобов`язань за кредитами третіх осіб, а у зв`язку із вільним волевиявленням позивача, здійсненого ним у порядку статті 627 ЦК України.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що в матеріалах справи міститься протокол від 21.10.2016 №21/10-1 загальних зборів учасників ТОВ "Арготрейд ЛТД", відповідно до порядку денного якого було вирішено укласти кредитний договір з ПАТ "КБ "Приватбанк" на суму 4 500 000 000,00 грн зі строком повернення кредиту в 1 рік з моменту підписання кредитного договору.
Водночас жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю банку.
Разом з тим, відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 21.10.2016 та заявки на отримання кредиту від 21.10.2016, що були надані позивачем на адресу банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.