Окрема думка
суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Власова Ю. Л., Пількова К. М.
справа № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184 цс 20)
13 січня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича та Штелик Світлани Павлівни від участі в розгляді справи № 761/16124/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості, захист прав споживача фінансових послуг і ухвалою від 13 січня 2021 року відмовила ОСОБА_1 в задоволенні його заяви.
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Поділяємо позицію Великої Палати Верховного Суду щодо безпідставності заявленого ОСОБА_1 відводу, однак не погоджуємося із застосуванням Великою Палатою Верхового Суду норм процесуального права з огляду на таке.
1. Оскільки Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду задля забезпечення правової визначеності та єдності судової практики ухвалою від 24 грудня 2020 року прийняла та призначила до розгляду справу № 761/16124/15-ц.
2. 04 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. та Штелик С. П. від розгляду справи № 761/16124/15-ц з посиланням на пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
3. Обґрунтовуючи заявлений відвід, ОСОБА_1 зазначив, що предметом позову у справі № 761/16124/15-ц є стягнення з банку пені за порушення зобов`язання з повернення вкладу, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на користь вкладника ( ОСОБА_1 ) як споживача фінансових послуг банку. При цьому зазначає, що, входячи до колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при розгляді іншої справи (№ 761/31065/14?ц), судді Пророк В. В. та Штелик С. П. вже викладали свою правову позицію щодо зазначеного питання, яка, на думку ОСОБА_1 , суперечить закону, а відтак він не може довіряти суддям, про відвід яких заявляє, вважаючи їх упередженими та необ`єктивними.
4. Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки зміст поданої заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. та Штелик С. П. фактично зводиться до незгоди ОСОБА_1 з тлумаченням законодавства, висловленого ними при розгляді іншої справи, що в силу вимог частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
5. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу заявника на те, що йому вже було відмолено у задоволенні відводу з таких самих підстав у справі № 761/24881/16-ц як такому, що порушує приписи частини 4 статті 36 ЦПК України.
6. Однак, відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
7. Стаття 2 ЦПК України визначає завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
8. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
9. Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню